Меню
Головна
 
Головна arrow Історія arrow Історія державного управління
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Утворення СРСР і особливості "радянського федералізму". Радянський державний апарат і номенклатура

Важливою подією розглянутого періоду стало утворення СРСР, що поклало початок новому етапу розвитку російського держави у формі федерації союзних республік. До моменту утворення єдиної союзної держави після закінчення громадянської війни на території колишньої Російської імперії утворився ряд формально незалежних держав: РРФСР, Українська РСР, Білоруська РСР, Азербайджанська РСР, Вірменська РСР, Грузинська РСР (у березні 1922 р. три останні республіки утворили Закавказьку федерацію). Необхідність об'єднання радянських республік в єдину державу була продиктована як економічною ситуацією (історично сформована економічна і господарська взаємозалежність національних районів колишньої Російської імперії, потребу в більш тісній інтеграції порівняно з договірною федерацією в цілях відновлення і розвитку народного господарства), так і політичними міркуваннями, прагненням утримати національні окраїни в рамках радянського ладу.

Хоча в теоретичному плані більшовики, виходячи з постулатів марксизму, аж ніяк не були прихильниками роздроблення держави і більше схилялися до якобінської моделі централізації влади, сформована економічна і політична ситуація змусила лідерів партії шукати вихід у організації єдиного держави на прийнятних для національних республік умовах. У певному сенсі цьому сприяла і "затримка з світовою революцією", спонукала більшовиків в інтересах світового пролетаріату стати виразниками державних інтересів Росії як головного плацдарму для неминучою, з їх точки зору, світової соціалістичної революції. В цих умовах Леніну не склало великої праці переконати партію в необхідності створення союзної держави як федерації рівноправних республік у противагу запропонованим Сталіним проекту "автономізації", тобто входження радянських республік у РСФСР на правах автономій, що, на думку Леніна, не сприяло довірі між республіками і міцності створюваної федерації.

27 грудня 1922 р. був підписаний договір між чотирма республіками (РСФСР, Україною, Білорусією і Закавказькою федерацією) про створення нової держави - Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Відбувся 30 грудня 1922 року і з'їзд Рад СРСР затвердив Договір і Декларацію про утворення союзної держави. Вищим органом влади в союзній державі став Всесоюзний з'їзд рад, що скликається щорічно (з 1927 р. раз на два роки) і формувався на основі представництва, аналогічного представництву Всеросійських з'їздів рад. В період між з'їздами рад верховну владу в країні здійснював Центральний виконавчий комітет (ЦВК) СРСР, що складався з двох, що володіли рівними правами законодавчих палат: Союзної ради (формувався усіма республіками пропорційно їх населенню) і Ради національностей (по п'ять представників від кожної союзної і автономної республіки і по одному представнику від автономних областей). ЦВК СРСР мав свій керівний орган - Президія ЦВК, роль якого по мірі розвитку СРСР і збільшення числа союзних республік постійно зростала. Вищим виконавчим і розпорядчим органом союзної держави стала Рада народних комісарів СРСР (з 1946 р. - Рада міністрів) (рис. 14.3). Всі ці положення були закріплені в прийнятій 31 січня 1924 р. на II з'їзді Рад Союзу РСР Конституції СРСР.

Система вищих і центральних органів влади і управління Радянської держави після утворення СРСР

Рис. 14.3. Система вищих і центральних органів влади і управління Радянської держави після утворення СРСР

Конституція СРСР встановила три види народних комісаріатів: загальносоюзні, образовывавшиеся тільки в Союзі (з закордонних справ, військових і морських справ, зовнішньої торгівлі, шляхів сполучення, пошт і телеграфів); об'єднані, створювані одночасно на союзному і республіканському рівнях (ВРНГ, продовольства, праці, фінансів, робітничо-селянської інспекції); республіканські, у віданні яких знаходилися питання, які не входили в компетенцію Союзу і об'єднаних наркоматів (освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, юстиції та ін).

Однією з особливостей нового союзного держави було статусну нерівність національно-територіальних утворень, що увійшли до складу СРСР (союзні, автономні республіки, краї, області, округи тощо). Однак головна особливість полягала в іншому. В більшості союзних республік влада належала національним комуністичним партіям, що входили до складу єдиної РКП(б), що не тільки полегшило більшовикам завдання об'єднання суверенних республік в єдину державу, але і в перспективі сприяло підпорядкуванню національних утворень союзному центру. Хоча формально радянські республіки були об'єднані в єдиний державний союз на засадах рівноправності і збереження своїх суверенних прав, що в умовах склалася монополії правлячої партії традиції централізму панували над заявами про федерацію, а самі федералістські принципи, закладені в основу Союзу, у міру його розвитку замінювалися колишніми, унітарними.

Є підстави вважати, що виникло в 1922 р. союзна держава було задумано правлячою партією як тимчасова конструкція. Але принаймні, створення федерації розглядалася більшовиками і самим Леніним не як конституційна форма, а як практичний питання централізації або децентралізації. У перспективі малося на увазі, що союзна структура, побудована на інтернаціональній основі і долає місцевий сепаратизм, сприятиме изживанию держави як такої. Марксистська ідея про відмирання держави в комуністичному суспільстві була в той час визначальною в політичній культурі більшовизму. У той же час, створюючи СРСР, більшовики вирішували одночасно два завдання: по-перше, вони змогли зібрати в одну державу більшу частину території Російської імперії і зберегти єдність і неподільність Росії; по-друге, центр отримував зручну для правлячої партії струнку вертикаль влади величезною за розмірами країні. У самій Конституції 1924 р. федерація трактувалася як перехідна форма до повного державного єдності. У всякому разі в новому союзному державі всі рішення виходили з центру, який необмежено контролював дії периферійних влади. Головне політичне управління, створене в 1922 р. замість ВЧК, також отримало статус союзного комісаріату.

Паралельно зі створенням СРСР проводилися адміністративно-територіальні реформи, що мали важливе значення для вдосконалення системи державного управління в країні. Процес переходу від старого адміністративно-територіального поділу (губернія, повіт, волость) до нового зайняв тривалий час, оскільки влада змушена була виходити не тільки з обліку величезного розмаїття економічних і господарських умов розвитку різних регіонів, але і брати до уваги особливості адміністративного та національного устрою, культурних традицій проживають на величезному просторі Росії народів. Вже в грудні 1917 р. на підставі рішення Раднаркому місцеві ради отримали право визначати межі нових губерній і областей. Згідно з декретом РНК від 27 січня 1918 р. встановлювався порядок зміни губернських, повітових та інших кордонів. Після закінчення громадянської війни у 1921 р. Держпланом була утворена спеціальна комісія для вироблення пропозицій щодо нового адміністративно-державного розмежування Російської Федерації. Головною метою її створення було приведення меж територіальних утворень у відповідність з економічними потребами регіонів, так і з національними інтересами місцевого населення. З утворенням СРСР подібна робота проводилася в союзних республіках. До кінця 1920-х рр. ця робота в основному була завершена: у Російській Федерації утвердилася так звана триланкова система - район, округ, область (край); в інших союзних республіках - двухзвенная система (район, округ).

На характер і форми нового адміністративно-територіального поділу істотний вплив мали політичні процеси, що відбувалися в той час в СРСР, і, зокрема, загострення в кінці 1920-х рр. політичної ситуації в країні, пов'язане з посилилася після смерті Леніна боротьбою за владу всередині більшовицької партії і послідував за нею піднесенням В. В. Сталіна. Підтвердженням цьому може служити задумана і проведена сталінським керівництвом адміністративно-територіальна реформа 1928-1930 рр. На думку сучасних авторів, новий переділ, організований Сталіним, в числі інших мав під собою політичні мотиви: знищити підвалини колишньої системи управління, перебудувавши її під потреби тоталітарного централізму, і одночасно розправитися з опозицією на всіх рівнях влади, позбавити її важелів впливу па ситуацію. У зв'язку з цим галузі "нарізалися" переважно вольовим рішенням, їх розміри були в два рази більше колишніх губерній. В той же час створення районів, що формувалися під гаслом "змички міста і села" і займаються одночасно і сільським господарством і промисловістю, призвело до фактичного знищення спеціалізованих сільських властей. За тим же політичних мотивів міста були "розрізані" на райони, органи влади яких наділялися тієї ж компетенцією, яку мала міська влада. У результаті створювалася жорстка вертикаль, в якій влада різних рівнів неминуче стикалися у сферах компетенції і фінансів, що давало можливість центру втручатися і вирішувати спори в своїх інтересах.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Радянський державний апарат і номенклатура.
Утворення СРСР
Утворення СРСР
ОСОБЛИВОСТІ РАДЯНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ ТА АДМІНІСТРАТИВНО-КОМАНДНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ СУСПІЛЬСТВОМ (ЖОВТЕНЬ 1917-1991 рр..)
Державно-політична система в СРСР у 1945-1955 рр.
Соціологія освіти в радянській і пострадянській Росії
Освіта як педагогічний процес. Понятійний апарат педагогіки
ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК СРСР І РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ (1945-2010 рр..)
Особливості російського федералізму
РУЙНУВАННЯ РАДЯНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси