Меню
Головна
 
Головна arrow Банківська справа arrow Гроші. Кредит. Банки
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Міжнародні розрахунки

Міжнародні розрахунки - це регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають у зв'язку з економічними, політичними і культурними відносинами між країнами, юридичними особами і громадянами різних держав.

Міжнародні розрахунки включають, з одного боку, умови і порядок здійснення платежів, вироблені практикою і закріплені міжнародними документами і звичаями, а з іншого - щоденну практичну діяльність банків по їх проведенню. Дані розрахунки здійснюються, як правило, безготівковим шляхом за допомогою записів на рахунках банків.

При цьому провідну роль в міжнародних розрахунках відіграють великі банки. Ступінь їх впливу в міжнародних розрахунках залежить від масштабів зовнішньоекономічних зв'язків країни базування, застосування її національної валюти, спеціалізації, фінансового положення, ділової репутації, мережі банків - кореспондентів. Для здійснення розрахунків банки використовують свої закордонні відділення і кореспондентські відносини з іноземними банками, які супроводжуються відкриттям рахунків "лоро" (іноземних банків в даному банку) і "ностро" (даного банку в іноземних). Кореспондентські відносини визначають порядок розрахунків, розмір комісії, методи поповнення витрачених коштів.

Для своєчасного і раціонального здійснення міжнародних розрахунків банки зазвичай підтримують необхідні валютні позиції в різних валютах відповідно до структури і терміном майбутніх платежів і проводять політику диверсифікації своїх валютних резервів. З метою одержання понад високого прибутку банки прагнуть підтримувати на рахунках "ностро" мінімальні рештки, воліючи розміщати свої активи на світовому ринку позичкових капіталів, в тому числі на євроринку.

Діяльність банків в сфері міжнародних розрахунків, з одного боку, регулюється національним законодавством, а з іншого - визначається практикою, що існує у вигляді встановлених правил і звичаїв або закріплюється окремими документами.

Механізм міжнародних розрахунків можна представити наступним чином:

1) імпортер купує у свого банку телеграфний переказ, банківський чек, вексель або інший платіжний документ і надсилає експортеру;

2) експортер отримує від імпортера цей платіжний документ і продає його своєму банку за національну валюту, яка необхідна йому для виробництва та інших цілей;

3) банк імпортера пересилає за кордон своєму банку-кореспонденту платіжний документ;

4) отримана від продажу цього документа сума іноземної валюти зараховується банком імпортера на кореспондентський рахунок банку експортера.

Такий механізм дозволяє здійснювати міжнародні розрахунки через банки-кореспонденти шляхом заліку зустрічних вимог і зобов'язань без використання готівкової валюти.

Банки зазвичай підтримують необхідні валютні позиції в різних валютах відповідно до структури і термінами платежів, а також проводять політику диверсифікації своїх валютних резервів.

Валютно-фінансові і платіжні умови зовнішньоторговельних угод включають наступні основні елементи:

- валюту ціни, від вибору якої, поряд з її рівнем, розміром процентної ставки та курсом, залежить ступінь валютної ефективності угоди;

- валюту платежу, у якій повинно бути погашено зобов'язання імпортера (або позичальника); розбіжність валюти ціни і валюти платежу - найпростіший метод страхування валютного ризику;

- умови платежу - важливий елемент зовнішньоекономічних угод. Серед них розрізняють: готівкові платежі, розрахунки з наданням кредиту, кредит з опціоном (правом вибору) готівкового платежу.

У поняття готівкового розрахунку включаються всі види розрахунків, коли товар оплачується в повній вартості в період від його готовності до відвантаження до переходу товару або товаророзпорядчих документів у розпорядження покупця. Залежно від домовленості контрагентів платіж готівкою традиційно здійснюється на одній з наступних стадій:

- при одержанні підтвердження про завершення навантаження товару на станції відправлення;

- проти приймання товару імпортером на станції призначення;

- проти комплекту комерційних документів (рахунок-фактура, коносамент, страховий поліс і ін).

Оскільки рух товару випереджає рух документів, то платіж здійснюється, як правило, після прибуття товару в порт призначення.

Під розрахунком у кредит (з розстрочкою платежу) розуміється виключно фірмовий кредит. Це кредит експортера імпортеру.

Контрактом може бути обумовлено право вибору імпортером умов платежу - кредит з опціоном. Якщо імпортер віддасть перевагу відстрочку платежу, то він позбавляється знижки, що надається при наявній оплаті.

Для задоволення протилежних інтересів контрагентів в міжнародних економічних відносинах і організації їх платіжних відносин застосовують різні форми розрахунків.

Особливості форм міжнародних розрахунків полягають в наступному:

1) імпортери і експортери, їх банки вступають у певні відособлені від зовнішньоторговельного контракту відносини, пов'язані з оформленням, пересиланням, обробкою товаророзпорядчих і платіжних документів, здійсненням платежів. Обсяг зобов'язань і розподіл відповідальності між ними залежать від конкретної форми розрахунків;

2) міжнародні розрахунки регулюються нормативними національними законодавчими актами, а також міжнародними уніфікованими банківськими правилами і звичаями.

Міжнародні розрахунки мають, як правило, документарний характер, тобто здійснюються проти фінансових і комерційних документів.

До фінансових документів відносяться прості і переказні векселі, чеки, платіжні розписки. Комерційні документи включають: рахунки-фактури, документи, підтверджуючі відвантаження або відправлення товарів, чи прийняття до навантаження, страхові та інші документи;

3) міжнародні платежі здійснюються в різних валютах. Тому вони тісно пов'язані з валютними операціями, купівлею-продажем валют. На ефективність їх проведення впливає динаміка валютних курсів.

Вибір форм міжнародних розрахунків залежить від наступних обставин:

- виду товару, що є об'єктом зовнішньоторгової угоди (форми розрахунків відрізняються при постачаннях машин і устаткування або, наприклад, продовольства); по постачанням деяких товарів деревини, зерна) застосовуються традиційні форми, вироблені практикою;

- наявність кредитної угоди;

- платоспроможність і репутація контрагентів за зовнішньоекономічними угодами, які визначають характер компромісу між ними;

- рівня попиту та пропозиції на даний товар на світових ринках.

У відповідності зі сформованою практикою в даний час застосовуються такі форми міжнародних розрахунків:

1) інкасова форма розрахунків;

2) акредитивна форма розрахунків;

3) банківський переказ;

4) авансовий платіж;

5) розрахунки по відкритому рахунку;

6) розрахунки з використанням векселів, чеків, банківських карток.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Форми міжнародних розрахунків
Міжнародні розрахунки
Інкасо в міжнародних розрахунках
Автоматизація міжнародних розрахунків
Проведення міжнародних розрахунків
Поняття розрахункових правовідносин. Форми розрахунків
Облік розрахунків з підзвітними особами
Форми безготівкових розрахунків у внутрішньому обороті
Розрахунки по відкритому рахунку
Актуарні розрахунки в страхуванні
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси