Меню
Головна
 
Головна arrow Бухгалтерський облік і аудит arrow Бухгалтерська (фінансова) звітність
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Підготовка інформації про оціночних і умовних зобов'язання (активи)

Порядок відображення оціночних зобов'язань, умовних зобов'язань і умовних активів у бухгалтерському обліку і звітності організацій (за винятком кредитних) здійснюється у відповідність до ПБУ 8/2010 "Оціночні зобов'язання, умовні зобов'язання і умовні активи". Зазначене Положення не застосовується щодо:

- завідомо збиткових договорів, виконання яких може бути припинено організацією в односторонньому порядку без істотних санкцій;

- резервного капіталу, резервів, що формуються з нерозподіленого прибутку організації;

- оціночних резервів;

- сум, які впливають на величину податку на прибуток організацій, що підлягає сплаті в наступному за звітним або в наступних звітних періодах.

Оціночне зобов'язання - це зобов'язання організації з невизначеною величиною і (або) строком виконання, яке може виникнути:

а) з норм законодавчих та інших нормативних правових актів, судових рішень, договорів;

б) в результаті дій організації, які внаслідок усталеної минулого практики або заяв організації вказують іншим особам, що організація бере на себе певні обов'язки, і, як наслідок, у таких осіб виникають обґрунтовані сподівання, що організація виконає такі обов'язки.

При визнанні оціночного зобов'язання його величина відноситься в залежності від його характеру:

- на витрати по звичайних видах діяльності;

- на інші витрати;

- включається у вартість активу при одночасному відображенні на рахунку обліку резервів майбутніх витрат.

Умовне зобов'язання виникає у організації внаслідок минулих подій її господарського життя, коли існування організації зобов'язання на звітну дату залежить від настання (ненастання) одного чи кількох невизначених майбутніх подій, не контрольованих організацією, або якщо оцінне зобов'язання не визнане таким у зв'язку з тим, що існує ймовірність зменшення економічних вигод організації, необхідне для виконання оціночного зобов'язання, або величина оціночного зобов'язання може бути обгрунтовано оцінена.

Умовний актив виникає у організації внаслідок минулих подій її господарського життя, коли існування організації активу на звітну дату залежить від настання (ненастання) одного чи кількох невизначених майбутніх подій, не контрольованих організацією.

Умовні зобов'язання і умовні активи не визнаються у бухгалтерському обліку, але інформація про них повинна розкриватися в бухгалтерській звітності організації.

Оціночне зобов'язання визнається у бухгалтерському обліку організації величиною, що відбиває найбільш достовірну грошову оцінку витрат, необхідних для розрахунків за цим зобов'язанням (безпосередньо для виконання (погашення) зобов'язання або для переведення зобов'язання на іншу особу за станом на звітну дату).

У разі якщо в організації є впевненість в надходженні економічних вигод за зустрічним вимогам або вимогам до іншим особам при виконанні організацією відповідного прийнятого до бухгалтерського обліку оцінного зобов'язання, такі вимоги визнаються в бухгалтерському обліку в якості самостійного активу. Величина такого активу не повинна перевищувати величини відповідного оціночного зобов'язання. У бухгалтерському балансі організації величина визнаного оціночного зобов'язання не зменшується на величину такого активу.

У звіті про прибутки та збитки витрати організації, відбивані при визнанні оціночних зобов'язань, подаються за вирахуванням доходів, визнаних при прийнятті до бухгалтерського обліку в якості активу очікуваних надходжень від зустрічних вимог та вимог до інших осіб.

По кожному визнаному в бухгалтерському обліку оціночним зобов'язанням у бухгалтерської звітності організацією повинна розкриватися у разі суттєвості як мінімум наступна інформація:

а) величина, за якої оціночне зобов'язання відображено у бухгалтерському балансі організації, на початок і кінець звітного періоду;

б) сума оціночного зобов'язання, визнана у звітному періоді;

в) сума оціночного зобов'язання, списана на рахунок відображення витрат або визнання кредиторської заборгованості у звітному періоді;

г) списана у звітному періоді сума оціночного зобов'язання у зв'язку з її надмірністю або припиненням виконання умов визнання оціночного зобов'язання;

д) збільшення оціночного зобов'язання у зв'язку з зростанням його приведеної вартості за звітний період (відсотки);

е) характер зобов'язання та очікуваний строк його виконання;

ж) невизначеності, які існують щодо терміну виконання і (або) величини оцінного зобов'язання;

з) очікувані суми зустрічних вимог або суми вимог до третіх осіб на відшкодування витрат, які організація понесе при виконанні зобов'язання, а також активи, визнані за таким вимогам відповідно до п. 19 ПБУ 8/2010.

За кожним умовним зобов'язанням у бухгалтерської звітності повинна розкриватися як мінімум наступна інформація:

а) характер умовного зобов'язання;

б) оцінне значення або діапазон оцінних значень умовного зобов'язання, якщо вони піддаються визначенню;

в) невизначеності, які існують щодо терміну виконання і (або) величини зобов'язання;

г) можливість надходжень в результаті зустрічних вимог або вимог до третіх осіб на відшкодування витрат, які організація понесе при виконанні зобов'язання.

У разі якщо станом на звітну дату зменшення економічних вигод організації внаслідок умовного зобов'язання є малоймовірним, організація може не розкривати зазначену інформацію.

Інформація про оціночних і умовних зобов'язаннях може розкриватися за їх однорідними групами (наприклад, оціночні зобов'язання у зв'язку з виданими організацією гарантіями, судовими розглядами).

У разі якщо надходження економічних вигід умовного активу є ймовірним, організація повинна розкрити станом на кінець звітного періоду характер умовного активу, а також його оцінне значення або діапазон оцінних значень, якщо вони піддаються визначенню.

У виняткових випадках, коли розкриття інформації про оціночні зобов'язання, умовні зобов'язання та умовні активи в обсязі, передбаченому ПБУ 8/2010, завдає або може завдати шкоду організації в ході врегулювання наслідків лежать в їх основі зобов'язань і фактів, організація може не розкривати таку інформацію. У цьому випадку організація повинна вказати загальний характер відповідного оціночного зобов'язання, умовного зобов'язання або умовного активу і причини, з яких більш детальна інформація не розкривається.

Приклад. ЗАТ "Супермебель" виготовляє меблі за ескізами замовника, у зв'язку з чим застосовує позамовний метод обліку витрат з деталізацією обліку за рахунком 20 "Основне виробництво". Організація не належить до суб'єктів малого підприємництва. Створення резерву на гарантійний ремонт в обліковій політиці для цілей оподаткування не передбачено.

Гарантійний термін, встановлений на меблі в договорах із замовниками, становить шість місяців. На 31.03 поточного року вартість меблів, проданої ЗАТ "Супермебель" за попередні шість місяців і підпадає під гарантійне обслуговування, становить 250 млн руб., сума оціночного зобов'язання по гарантійному обслуговуванню, раніше створеного і обліковується в бухгалтерському обліку, дорівнює 2 300 000 руб.

Згідно зі статистикою, наявної у ЗАТ "Супермебель", гарантійний ремонт виконується у відношенні меблів по кожному десятому замовлення, витрати на виконання ремонту в середньому складають 15% від договірної вартості меблів. Випадків заміни меблів або повернення грошових коштів замовникам у зв'язку з розірванням договорів у ЗАТ "Супермебель" не було.

Розглянемо цю ситуацію з точки зору цивільно-правових відносин.

Виконавець має право встановлювати на роботу гарантійний термін - період, протягом якого у разі виявлення в роботі нестачі виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги споживача, встановлені ст. 18, 29 Закону РФ від 07.02.1992 р. № 2300-1 "Про захист прав споживачів" (п. 6 ст. 5 Закону РФ № 2300-1). Зокрема, споживач при виявленні недоліків виконаної роботи має право вимагати безоплатного їх усунення (п. 1 ст. 29 Закону РФ № 2300-1).

Порядок організації бухгалтерського обліку.

Прийняття на себе організацією - виконавцем гарантійних зобов'язань щодо виконаних за договорами із замовниками робіт по виготовленню меблів свідчить про наявність у організації оціночного зобов'язання, так як дані гарантійні зобов'язання, що виникли з договорів із замовниками, з великою ймовірністю призведуть до зменшення економічних вигод організації, а сума ймовірних витрат організації за виконання гарантійних зобов'язань може бути обгрунтовано оцінена на базі наявної в організації статистики (п. 4, 5 ПБУ 8/2010).

У цій ситуації організація на звітну дату (31.03 поточного року) має безліч договорів, виконаних у період з 01.10 попереднього року по 31.03 поточного року, за якими є гарантійні зобов'язання. При цьому зменшення економічних вигод організації за кожним окремим зобов'язанням малоймовірно, але зменшення економічних вигод у результаті виконання всієї сукупності зобов'язань є досить вірогідним (п. 7 ПБУ 8/2010). У розглянутій ситуації величина оціночного зобов'язання на 31.03 поточного року може бути визначена організацією в сумі 3 750 000 руб. (250 000 000 руб. х 10% х 15%) (п. 15, 16 ПБУ 8/2010). Збільшення оціночного зобов'язання склало 1 450 000 руб. (3 750 000 руб. - 2 300 000 руб.) (підп. "а" п. 23 ПБУ 8/2010).

Оціночні зобов'язання відображаються на рахунку 96 "Резерви майбутніх витрат" (п. 8 ПБУ 8/2010, Інструкція по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності організацій, затверджена наказом Мінфіну Росії від 31.10.2000 № 94н).

У розглянутій ситуації оціночне зобов'язання визнається у зв'язку з здійсненням звичайного виду діяльності організації і відноситься до витрат організації за звичайними видами діяльності (п. 5 ПБУ 10/99 "Витрати організації"). Як зазначено вище, у даному випадку оціночне зобов'язання визнається не у зв'язку з конкретним договором із замовником, а в зв'язку з наявністю сукупності договорів, які передбачають гарантійні зобов'язання організації. Отже, сума збільшення оціночного зобов'язання може бути кваліфікована організацією як непрямі витрати та відображена за дебетом рахунка 25 "Загальновиробничі витрати" в кореспонденції з кредитом рахунка 96. Після закінчення місяця витрати, відображені на рахунку 25, списуються в дебет рахунку 20.

Аналітичний облік по рахунку 20 ведеться по виконуваних організацією замовленнями. Отже, витрати, враховані на рахунку 25, при списання на рахунок 20 розподіляються за замовленням, що виконуються організацією на момент визнання оціночного зобов'язання (Методика розподілу таких витрат (наприклад, пропорційно прямим витратам на виконання замовлень) встановлюється організацією самостійно та закріплюється в обліковій політиці).

Розглянемо цю ситуацію з точки зору розрахунку податку на прибуток організацій.

Порядок формування резерву на гарантійний ремонт в цілях оподаткування прибутку встановлено ст. 267 Податкового кодексу РФ. Згідно п. 2 ст. 267 НК РФ організації самостійно приймають рішення про створення резерву щодо тих товарів (робіт), за якими відповідно до умов укладеного договору з покупцем передбачені обслуговування і ремонт протягом гарантійного терміну, і закріплюють його в обліковій політиці. Граничний розмір відрахувань до цього резерву визначається з урахуванням положень п. 3 ст. 267 НК РФ.

У розглянутій ситуації облікової політикою організації не передбачено створення резерву на гарантійний ремонт в цілях оподаткування прибутку. При цьому витрати на гарантійний ремонт організація враховує у складі інших витрат, пов'язаних з виробництвом і (або) реалізацією, на підставі підп. 9 п. 1 ст. 264 НК РФ.

В даному прикладі виникає необхідність застосування ПБО 18/02.

Як сказано вище, у розглянутій ситуації в бухгалтерському обліку визнається витрата у зв'язку з визнанням оціночного зобов'язання по гарантійному обслуговуванню, а в податковому обліку резерв на гарантійний ремонт не створюється, але враховуються витрати на виконання гарантійного ремонту по мірі їх здійснення. Отже, по мірі віднесення суми оціночного зобов'язання на собівартість продажів в обліку організації виникає тимчасова різниця віднімається і визнається відповідний їй відстрочений податковий актив (п. 11, 14 ПБО 18/02 "Облік розрахунків з податку на прибуток організацій"). У разі якщо на 31.03 поточного року у організації відсутня незавершене виробництво, віднімається тимчасова різниця виникає в сумі збільшення оціночного зобов'язання, відображеного на цю дату в бухгалтерському обліку.

Зазначені віднімається тимчасова різниця і відстрочений податковий актив зменшуються по мірі визнання витрат на гарантійний ремонт в податковому обліку (п. 17 ПБО 18/02).

В табл. 1.1 наведені описані вище господарські операції та порядок їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку.

Таблиця 1.1. Порядок відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку

Зміст операцій

Кореспонденції рахунків

Сума,

руб.

Первинний

документ

Дебет

Кредит

Збільшена сума оціночного зобов'язання

25

96

1 450 000

Бухгалтерська довідка-розрахунок

Загальновиробничі витрати віднесені на витрати основного виробництва (без обліку інших витрат)

20

25

1 450 000

Бухгалтерська довідка-розрахунок

Витрати основного виробництва включені в собівартість продажів (без обліку інших витрат)

90-2

20

1 450 000

Бухгалтерська довідка

Відображено відстрочений податковий актив (1 450 000x20%)

09

68

290 000

Бухгалтерська довідка-розрахунок

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Підготовка інформації за сегментами
Умовна інформація про господарюючого суб'єкта
Підготовка інформації
Підготовка до переговорів: вибір стратегії і тактики
Перевірка повноти розкриття інформації про нематеріальні активи в бухгалтерській звітності аудируемого особи
Облік фінансових активів і зобов'язань
Інвентаризація як методичний прийом внутрішнього аудиту активів і зобов'язань
Спостереження за особами, умовно-достроково звільненими від покарання
Самостійне врегулювання зобов'язань
Підготовка інформації про пов'язаних сторони
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси