Меню
Головна
 
Головна arrow Бухгалтерський облік і аудит arrow Аналіз фінансової звітності
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Оцінка якості та удосконалення бухгалтерської (фінансової) звітності

Основоположним в бухгалтерсько-аналітичній школі є організація облікового процесу. У науковій літературі все частіше ставиться питання про необхідність активного розвитку теорії бухгалтерського обліку з орієнтацією на особливості сучасної економіки. При цьому маються на увазі: поява принципово нових об'єктів обліку в умовах ринкової економіки; зміни в інституційній структурі, які пов'язані з розвитком економічних відносин між суб'єктами господарювання; необхідність врахування ризиків діяльності організацій в умовах невизначеності й нестабільності макроекономічного середовища функціонування комерційних організацій. З'являються принципово нові визначення типу турбулентної сукупності, зникаючої сукупності параметрів, які характеризують сучасну економіку. Це не просто слова, а зміна ідеології підходу до обліку і аналізу діяльності господарських об'єктів.

Насамперед представляється надзвичайно важливим відновлення таких глибоко наукових позицій, які стосуються організації облікового процесу і пов'язані зі статичною і динамічною теорією балансу, класифікацією балансів різного виду, можливістю деталізації обліку, співвідношенням синтетичного і аналітичного обліку, а також формуванням облікової політики, що дозволяє використовувати інваріантні методи обліку залежно від їх відповідності завданням, стратегії розвитку та особливостей бізнес-процесів, що реалізуються у відповідному суб'єкті господарювання.

Цілком очевидною стає необхідність більш чіткого розуміння документального забезпечення облікового процесу. Це пов'язано як з вдосконаленням первинних документів і реєстрів бухгалтерського обліку, так і з формуванням форм звітності.

В сучасних умовах зовсім по-іншому виглядають питання формування внутрішньовиробничої звітності. В науковій літературі вона все частіше називається управлінською звітністю. Це абсолютно виправдано, оскільки її мета - показати зміни, які відбуваються в окремих бізнес-процесах і організаційних утвореннях суб'єктів господарювання, а також результати діяльності певної групи менеджменту організацій, одночасно формуючи інформацію, необхідну для тих підрозділів організацій, які користуються послугами відповідних партнерських підрозділів.

Враховуючи цю позицію, дуже важливо вибудувати таку систему зовнішньоуправлінської звітності, яка характеризує органічну взаємозв'язок бізнес-процесів і їх роль у формуванні доданої вартості продукту і вартості компанії в цілому.

У зв'язку з цим необхідно більш чітко показати всю ланцюг формування вартості компанії, враховуючи вплив на її розвиток зовнішніх чинників і внутрішніх змін, що відбуваються у виробництві.

Більш того, розглядаючи внутрипроизводственную (або внутриуправленческую) звітність, надзвичайно важливо знайти ключові показники, за якими можна визначити ефективність діяльності підрозділів, показавши їх відмінності, і одночасно враховувати вплив ключових показників окремого виробничого ланки на підсумкові результати діяльності суб'єкта господарювання в цілому. При цьому в якості суб'єкта господарювання можна розглядати не тільки окрема юридична особа, але і підприємницької ланцюг, результатом якої є створення продукту кінцевого призначення. В останньому випадку юридичні особи являють собою суб'єкти, що реалізують взаємопов'язані бізнес-процеси.

Безумовно, проблема вдосконалення звітності окремої юридичної особи не втратила свого значення. Рішення з цього питання, які були прийняті ще у 1997 році, але до цих пір до кінця не реалізовані (зокрема, про самостійне форматування звітності кожної конкретної компанією), досі актуальні. Різниця в структурі, завданнях розвитку суб'єктів господарювання досить широка, і, щоб домогтися реальної оцінки діяльності організацій, необхідно бачити всю специфіку їх діяльності, яка може і повинна бути відображена у звітності. Це пов'язано з деталізацією подання окремих статей звітності, зокрема представлення основних засобів, які мають безпосереднє відношення до реалізованих бізнес-процесів і одночасно можуть мати накопичувальний характер і використовуватися для отримання додаткових доходів (прибуткове використання майна).

Необхідно більш чітко уявляти можливість дохідного використання майна, причому не тільки у випадку, коли компанія має метою його реалізацію (як в лізингових компаніях), але і коли у неї утворюються тимчасово вільні виробничі потужності, створені як би запас з розрахунком на майбутній зростання власного виробництва, але в певний період надаються іншим суб'єктам господарювання. Крім того, ряд активів, що відображаються за статтями необоротних активів, що можуть бути високоліквідними (наприклад, земельні ділянки, нерухомість).

Особливе значення має деталізація подання фінансових вкладень, насамперед з угрупованням по цілям їх придбання. Зокрема, принципово виділити у довгострокових фінансових вкладеннях накопичувальну частину, яка пов'язана з купівлею цінних паперів високій ліквідності і поточної прибутковості. Їх покупка дозволяє зберегти тимчасово вільні грошові кошти, захистити їх від інфляції та забезпечити прибутковість.

Інша частина фінансових вкладень носить виробничий характер і купується для забезпечення розширення виробництва, це можуть бути акції, частки та паї капіталу тих організацій, які пов'язані з аналізованої організацією стійкими кооперированными зв'язками (виробництво і постачання вузлів, частин готової продукції, виконання окремих бізнес-процесів).

Однак це принципове розподіл фінансових вкладень далеко не завжди знаходить відображення в обліку і звітності організацій, а також у поясненнях та додатках до неї.

Безперечно, необхідно деталізувати і дебіторську заборгованість, щоб можна було чітко бачити ту, яка планується організацією, передбачається як нормальні, стійкі взаємини з партнерами, і ту, яка є несподіваною і свідчить про неплатоспроможність партнерів по бізнесу.

Необхідно більш чітке уявлення характеристик додаткового капіталу, більш широке розкриття кредиторської заборгованості - все це не може бути визначено однозначно для всіх компаній, а реалізується насамперед з урахуванням їх специфіки. У цій частині робота з вдосконалення звітності документів та розвитку бухгалтерського обліку на різних стадіях облікового процесу повинна, з одного боку, бути взаимоувязана, а з іншого - дуже чітко враховувати особливості кожного етапу і ту мету, яку переслідує інформація, яка формується на певній стадії облікового процесу для прийнятих управлінських рішень.

Безперечно, особливу увагу має бути приділено звітності, яку формують взаємопов'язані групи компаній, і насамперед складання консолідованої звітності.

Прийнятий у Росії Федеральний закон від 27.07.2010 № 208-ФЗ "ПРО консолідованої звітності" став певним кроком уперед, визначивши значення та порядок складання консолідованої звітності. Зазначимо, що цей вид звітності складається у форматі МСФЗ, що викликало певні складнощі для ряду великих акціонерних організацій, традиційно формують звітність у форматі GAAP. Разом з тим такий підхід до складання консолідованої звітності забезпечує її порівнянність і єдність підходів до консолідації капіталу. Розробка методології та теоретичних аспектів консолідованої звітності, узгодження її з аналізом та вивченням нових економічних відносин, що виникають між суб'єктами, повинні не тільки мати пріоритет стосовно постановки облікового процесу, але і підкріплюватися відповідними правовими й управлінськими рішеннями, а також органічно поєднуватися з розвитком організаційно-правових форм суб'єктів господарювання.

При цьому часто використовується в літературі поняття "корпоративна звітність" досі у нас повністю не розкрито. Воно не є синонімом поняття "консолідована звітність" і наповнене новим змістом, оскільки стосується не тільки окремих юридичних осіб, але і груп компаній, які знаходяться в системі стійких кооперованих зв'язків, але при цьому не консолідують капітал. В цьому випадку уявлення про роботу таких груп компаній має нітрохи не менше значення, ніж сама консолідована звітність.

Для організації управління національним господарством і прийняття рішень не тільки в рамках суб'єктів господарювання, але і на регіональному, галузевому і навіть державному рівнях оцінка, аналіз діяльності груп компаній, виявлення синергетичного ефекту, який виникає від їх об'єднання, можуть мати принципове значення. Особливо це важливо для вибору тих чи інших форм державної підтримки, політики кредитування і надання державної допомоги певним групам суб'єктів господарювання.

Таким чином, незважаючи на стійку і досить поступальну діяльність по вдосконаленню бухгалтерського обліку, яка ведеться у нашій країні з 1998 року, коли була прийнята Програма реформування бухгалтерського обліку, з'являються все нові і, може бути, навіть більш складні завдання в цій сфері. Причому їх рішення повинно базуватися на нових теоретико-методологічних позиціях. Тому, перш ніж приймати практичні рішення, необхідно продумати теоретичну базу, на яку вони будуть спиратися.

Для цього необхідно:

o проаналізувати результативність змін, які були проведені в рамках бухгалтерського обліку;

o оцінити результативність використання положень з бухгалтерського обліку (ПБО);

o виявити відповідність плану рахунків вимогам сучасних методів організації виробництва;

o визначити правильність вибору облікової політики та її відповідність специфіці бізнес-процесів і стратегії розвитку організації;

o виділити норми, передбачені ПБО і не отримали достатнього розвитку, дати оцінку доцільності їх подальшого застосування або певного зміни, звернути увагу на необхідність постановки економічного аналізу бухгалтерського апарату, зокрема оцінки правомірності деталізації основних позицій звітності, модифікації складу статей та граф форм бухгалтерської звітності.

В результаті повинні бути розроблені методичні документи, які реально допоможуть бухгалтерам самостійно формувати звітність.

В обліковому процесі надзвичайно важливо органічне поєднання фінансового та інших видів обліку. Гармонізація всіх видів обліку - запорука формування повною і, найголовніше, узгодженої системи інформаційно-аналітичного забезпечення управління. Причому в управлінському обліку найважливішим напрямком стає "пожвавлення" позицій деяких положень класичного виробничого обліку, в якому дається оцінка стану ресурсів, ступеня їх використання, а також обґрунтовується періодичність оперативного аналізу та контролю за використанням відповідних ресурсів.

Крім того, в сучасних умовах велике значення має така постановка бухгалтерського обліку, яка дозволила б максимально використовувати бухгалтерські регістри для цілей оподаткування. Це у свою чергу викликає необхідність гармонізації бухгалтерського та податкового обліку.

Коли мова йде про гармонізацію всіх видів обліку, дуже важливо проаналізувати рівень стандартизованих рішень і можливість варіантних рішень, які приймаються при розробці облікової політики. При цьому ризик застосування різних методів обліку повинен бути зважений і зіставлений з тими змінами, які можуть статися у звітності та знизити рівень порівнянності діяльності різних компаній. Це проблема, яка практично ще не висвітлена в літературі, хоча найближчим часом вона буде мати принципове значення.

Таким чином, розглядаючи тільки один базовий системний блок бухгалтерсько-аналітичної школи - бухгалтерський, можна виділити безліч питань, які будуть успішно вирішені лише при комплексному підході, органічно пов'язуючи проблему бухгалтерського обліку із загальними напрямами змін управління, корпоративного і окремими суб'єктами господарювання.

Особливе місце в тріаді завжди займав аналіз, який є сполучною ланкою між фіксацією наявної в компанії ситуації та прийняттям рішення щодо її зміни. Щоб зробити певні висновки, необхідно зрозуміти причину змін. Тому економічний аналіз займає особливе місце в бухгалтерської і фінансової роботи. Його завданнями є:

o своєчасне виявлення відхилень від очікуваних результатів - завдань бізнес-плану, стратегічних показників, ключових показників успіху, визначених для конкретних підрозділів компанії;

o виявлення причин виникнення відхилень з метою оцінки резервів виробництва (оцінки можливості поліпшення фінансового стану компанії, поліпшення фінансових результатів при сформованому виробничому потенціалі) і грамотного обґрунтування потреби в додаткових інвестиціях з урахуванням їх ранжування на основі оцінки впливу на кінцевий фінансовий результат діяльності компанії в цілому.

Зазначене дозволяє розширити використання аналітичних процедур при постановці бухгалтерського обліку. Така аналітична процедура повинна стати невід'ємною частиною облікового процесу.

Коли мова йде про аналіз бухгалтерського напрямку, або, як було сформульовано раніше, про бухгалтерський аналізі, необхідно оцінити доцільність і достатність виділених рахунків бухгалтерського обліку, включаючи синтетичні рахунки, а також оцінку підходу до виділення аналітичних рахунків.

Самостійним напрямком бухгалтерського аналізу є аналіз правильності вибору оцінки тих чи інших статей бухгалтерської звітності, зокрема статей балансу. Це насамперед відноситься до оцінки засобів довгострокового використання, тобто необоротних активів, коли доводиться вибирати амортизаційну політику і одночасно оцінку, на якій представлені відповідні статті активів і пасивів у балансі.

В даний час суттєву проблему представляє застосування категорії "відновна вартість" в тому разі, коли амортизированное майно продовжує використовуватися і показується в балансі за нульовою вартістю. Така ситуація виникає при використанні методів прискореної амортизації. Саме в цьому випадку принциповими є використання поняття "відновна вартість" і вимога обов'язкової переоцінки повністю амортизованого майна у разі його подальшого використання. Якщо така оцінка не проводиться, то в організації, по-перше, немає права обчислювати амортизацію на обладнання, яке продовжує використовуватися, по-друге, з'являються складності з чітким плануванням витрат на ремонт, утримання та експлуатацію обладнання і, по-третє, може одержання об'єктивної оцінки виробничої потужності та її використання. Отже, втрачаються достовірність і прозорість обліку.

Аналогічного аналізу повинен бути підданий порядок списання на витрати виробництва матеріально-виробничих витрат. Це стосується методів оцінки матеріально-виробничих витрат за фактичною ціною кожної партії закупівлі, середньою ціною і т. п. Крім того, важливим є вибір методу списання на собівартість - за нормативною величиною витрат або за фактичною витратою. Другий аспект безпосередньо пов'язаний з постановкою управлінського обліку в організації, зокрема використанням найбільш точного нормативного методу.

Слід мати на увазі, що велике значення мають класифікації як у формах бухгалтерської звітності, так і при постановці управлінського обліку, у тому числі при виділенні об'єктів аналітичного обліку. Це відноситься насамперед до обліку витрат на виробництво, коли необхідно чітко розділяти комплексні статті витрат для більш правильного віднесення їх на собівартість конкретних видів продукції.

Таким чином, об'єктами бухгалтерського аналізу є:

o рахунки, на яких обліковуються господарські операції;

o методи оцінки основних позицій балансу;

o порядок списання витрат на собівартість продукції;

o амортизаційна політика, яку обирає компанія;

o рівень деталізації та класифікації статей звітності по основним формам.

Останній пункт відноситься в першу чергу до бухгалтерського балансу, де велике значення має чітке уявлення про структуру таких статей балансу, як нематеріальні активи, фінансові вкладення, дебіторська заборгованість, кредиторська заборгованість, додатковий капітал, а також до звіту про прибутки та збитки - деталізація виручки хоча б по основним напрямкам діяльності. Зараз компанія може представляти і зазвичай представляє ці дані в поясненнях і доповнення до звіту про прибутки і збитки, але це не є обов'язковою вимогою, хоча їх відсутність ускладнює об'єктивну оцінку діяльності організації.

Це питання вирішується при складанні сегментарної звітності, яка може бути обрана за видами діяльності, видами продукції (робіт, послуг), за окремим ринкам реалізації продукції і т. п.

Зміцнення ролі економічного аналізу пов'язано з подальшим розвитком оперативного аналізу, якому останнім часом приділялося менше уваги. Мова йде про оперативному аналізі використання виробничих ресурсів, виявленні тих відхилень, які виникають у виробництві у зв'язку з певними змінами. Причому, враховуючи нестійкість сучасного виробництва, це може бути пов'язано зі змінами, зумовленими як об'єктивними причинами, так і недоробками у виробництві, тобто з певними втратами, нечіткістю реалізації бізнес-процесів і т. д.

У російської практиці широко застосовувалися методи оперативного аналізу та оперативного контролю за використанням ресурсів компаній на базі нормативних методів обліку. Контроль за відхиленнями, виявлення причин їх виникнення і розробка методів їх усунення або, навпаки, закріплення в нормативних регламенти використання виробничих ресурсів завжди були особливістю бухгалтерсько-аналітичної школи Росії.

Представляється, що при сучасних інформаційних можливостях, коли можна реально проводити моніторинг багатьох показників, використовувати сучасну обчислювальну техніку й інформаційні технології для реалізації цього процесу, необхідно повернутися до тих базових теоретико-методологічним поняттям оперативного аналізу та обліку, які характерні для російської економіки. Причому, безумовно, ці питання повинні бути органічно повернені у бік пошуку та обґрунтування заходів по реалізації резервів виробництва, що неодноразово розглядалася в роботах наших класиків.

Так, наприклад, Сара Бенционовна Барнгольц органічно пов'язувала економічний аналіз з визначенням додаткових можливостей вдосконалення роботи організації, виявленням резервів і забезпеченням комплектності резервів, тобто вирівнювання можливостей окремих бізнес-процесів, окремих ресурсних елементів производства1. Цей аспект проблеми завжди ставилося на чільне місце при визначенні пріоритетних напрямків подальшого збільшення ресурсного потенціалу організації, оскільки випереджальний розвиток якого-небудь одного бізнес-процесу або виду ресурсів об'єктивно не може дати підвищення підсумкових показників ефективності діяльності організації.

Разом з тим в даний час багатство російської аналітичної школи повністю не використовується, так як в період переходу до ринкової економіки аналітичні розробки були досить незначними і в більшій мірі спрямовані на аналіз взаємодії суб'єктів господарювання з зовнішнім середовищем. Внутрішній аналіз останні 10-15 років розвивався вкрай недостатньо. У той же час саме метод функціонально-вартісного аналізу є основним інструментарієм обґрунтування пріоритетності і доцільності тих чи інших вкладень.

При оцінці інвестиційного проекту, перш ніж вести мову про розрахунку внутрішньої норми прибутковості, термін окупності, рентабельності, необхідно оцінити доцільність вкладень з позицій можливості визнання змін, що відбуваються в произволстве і їх впливу на фінансові результати компанії. Це пов'язано з двома аспектами.

Перший - визнання споживчих властивостей продукції, за яку клієнт готовий заплатити додатково, тобто коли необхідно обґрунтувати доцільність змін для підвищення споживчих властивостей продукції. В цьому випадку дотримується основний принцип ефективності інвестування - визнання його результатів споживачем, заради якого ці інвестиції робляться.

Другий - скорочення витрат. Такі проекти оцінюються на основі зміни витрат виробництва. Одразу слід підкреслити, що в цьому випадку вся сукупність інвестиційних проектів розбивається на два великих самостійних блоку:

o пов'язані зі зміною якості продукції, складу послуг, тобто інвестиції, орієнтовані на клієнта;

o спрямовані на вдосконалення виробництва і, як наслідок, скорочення витрат. У цьому випадку дуже важливо бачити, яким чином на введення нововведень реагують комплексні витрати виробництва продукції.

В результаті потрібно відзначити, що відновлення інженерного, технічного аналізу, який у 1960-1970-ті рр. у нашій країні активно розвивався і в даний час незаслужено забутий, є дуже важливим елементом подальшого вдосконалення інвестиційного аналізу та проектного управління.

В останні роки в ряді організацій, де досить широко представлені підрозділу з науково-дослідним і проектно-конструкторських робіт, цей напрямок аналізу стає все більш затребуваним.

Разом з тим життя диктує нові вимоги, і в даний час як ніколи більш затребуваним стає стратегічний аналіз - різновид перспективного аналізу, збагаченого новими підходами та прийомами, так як тут мова йде про органічну єдність якісних і кількісних змін, які будуть відбуватися у виробництві.

Перспективний аналіз, що сформувався в кінці XX ст. активно розвивається в даний час, у великій мірі пов'язаний з прогнозуванням результатів. Для цієї мети в основному використовуються методи математичної статистики, кореляційного і регресійного аналізу, розраховані на досить тривалу стійкість виробництва. В умовах швидкого оновлення виробництва якісні зміни всіх елементів бізнес-процесів стають регулярними, і їх облік першорядне. Це означає, що необхідно і зміна підходів до аналізу на перспективу.

Називаючи цей новий метод стратегічним аналізом, аналітики пов'язують його насамперед зі сценарним підходом і імітаційним моделюванням, що дозволяє показати загальні тенденції розвитку і на основі якісного вибору відзначити напрямки, які потребують кількісних підрахунках і враховуються при складанні інвестиційних програм, окремих інвестиційних проектів і короткосрочних бізнес-планів.

Таким чином, стратегічний аналіз пов'язаний в першу чергу з аналізом якісних змін, які можуть відбутися в зовнішньому середовищі, так і усередині компанії у зв'язку з впровадженням нових техніки, технологій, методів організації виробництва.

Надзвичайно важливо в цьому випадку змінити систему управління таким чином, щоб мотивувати всіх учасників виробництва на поліпшення діяльності компанії, підвищення ефективності її роботи. Це ще раз підтверджує необхідність проведення аналізу систем управління і ефективності використання різних методів управління на різних стадіях виробництва.

У свій час аналіз систем управління виробничо-господарськими об'єктами був виділений як окремий напрямок економічного аналізу. В даний час ця позиція набуває особливого значення, оскільки в усьому світі працюють над підвищенням якості менеджменту, розробляють і застосовують спеціальні стандарти і підходи до оцінки якості менеджменту. Практично всі стандарти організації виробництва ISO спрямовані на підготовку виробництва, поліпшення організації виробничого процесу і процесу управління в рамках господарської системи, а також взаємозв'язку господарських систем в процесі виробництва продукту кінцевого споживання.

Таким чином, економічний аналіз вирішує нові завдання. Він великою мірою випереджає процес вдосконалення господарського обліку, так як оцінює стан організацій і формулює конкретні вимоги до постановки бухгалтерського обліку. Саме тому при проведенні аудиту звітності компанії одне із завдань аудитора полягає в оцінці адекватності облікової політики особливостям організації і стратегії розвитку аудируемого об'єкта.

Разом з тим економічний аналіз повинен бути налаштований на об'єктивну оцінку внеску окремих підрозділів, працівників у загальні результати діяльності компанії. Це дозволяє сформувати реальну систему мотивування працівників на єдині соціально-економічні цінності. Слід підкреслити, що економічний аналіз відіграє величезну роль в організації облікового і контрольного процесів, формуючи систему показників, харастеризующих стан, рух ресурсів і результати діяльності підрозділу.

Таким чином, об'єктивні умови розвитку організації призводять до того, що роль економічного аналізу підвищується, він інтегрується як з обліковим процесом, так і з процесом контролю, а також зобов'язує дослідників і практичних працівників забезпечувати гармонізацію цих процесів на основі єдиної методології їх формування.

Виявлені тенденції дозволяють зробити наступні висновки:

o єдність методології бухгалтерського обліку, аналізу та фінансового контролю повинно бути забезпечено насамперед формуванням єдиної системи показників, що характеризують реалізуються в компанії бізнес-процеси, фінансові результати діяльності, зовнішнє середовище і визначають основні параметри подальшого розвитку;

o необхідно досить чітко визначити основні вимірники цих показників і показати схеми їх руху, тобто зміна їх обліку на різних стадіях життєвого циклу і виробничого процесу;

o об'єктивна оцінка активів і зобов'язань компаній вимагає розвитку методики дисконтування грошових потоків, а також використання таких категорій, як ринкова вартість, справедлива вартість, відновлювальна вартість і т. п.

Щоб забезпечити своєчасність і ефективність інвестицій, необхідно основну увагу звернути на оцінку використання наявних ресурсів і підвищення віддачі від них, тобто збільшення ефективності використання наявного виробничого потенціалу з позицій більш повного його завантаження, забезпечення швидкої оборотності та отримання віддачі в заплановані терміни.

При подальшому вдосконаленні методології бухгалтерського обліку, аналізу і контролю необхідно посилити якісні оцінки та облік якісних змін у виробництві, що можна зробити лише на основі глибоких досліджень і виявлення взаємозв'язків кінцевих показників ефективності виробництва з змінами у складі руху та використання ресурсів організації.

В період реформування бухгалтерського обліку в постсоціалістичній Росії прийнято низку основоположних документів, що регламентують порядок її складання, подання та інтерпретації. У них сформовані найважливіші вимоги до звітності, роль бухгалтерського обліку і звітності в процесі зміцнення ринкових відносин у країні та інтеграції російської економіки у світовий економічний простір.

Так, у Концепції розвитку бухгалтерського обліку і звітності на середньострокову перспективу, прийнятої в 2004 р. чітко зазначені вимоги до звітності як найважливішою складовою інформаційно-аналітичного забезпечення системи управління організацією і органів управління різного рівня.

В якості центрального вимоги до звітності визначено її інформативність, дозволяє отримувати необхідну і достатню інформацію для обґрунтування і прийняття управлінських рішень менеджментом самої організації при визначенні напрямків її розвитку, так і менеджментом партнерських структур. При цьому підкреслюється, що звітність повинна бути повернена з минулого в майбутнє, тобто дозволяти не тільки оцінювати поточний стан організації, але й прогнозувати її майбутній стан. Це передбачає розширення інформації, тобто забезпечення повноти її подання звітності. В даному випадку такий підхід до складання звітності зближує її з фінансовими звітами, які традиційно складаються комерційними організаціями в країнах ринкової економіки.

Найважливішою вимогою є достовірність звітності, яка забезпечується чітким дотриманням встановлених правил ведення бухгалтерського обліку і складання звітності. Цьому сприяє зближення бухгалтерського обліку і МСФЗ, що є генеральною лінією реформування бухгалтерського обліку в Росії.

Таким чином, усі зміни, спрямовані на вдосконалення бухгалтерської (фінансової) звітності, пов'язані з забезпеченням її достовірності, повноти, перспективної спрямованості та своєчасності. Дотримання усіма учасниками бізнес-процесу єдиних правил і зближення з вимогами МСФЗ забезпечують надійність звітності, виправдовуючи її призначення як мови бізнесу.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Складання бухгалтерської (фінансової) звітності
Визначення бухгалтерської (фінансової) звітності
МЕТОДИКА АНАЛІЗУ БУХГАЛТЕРСЬКОЇ (ФІНАНСОВОЇ) ЗВІТНОСТІ
ФОРМУВАННЯ ПОКАЗНИКІВ БУХГАЛТЕРСЬКОЇ (ФІНАНСОВОЇ) ЗВІТНОСТІ
Теоретичні аспекти бухгалтерської (фінансової) звітності
Види аналізу бухгалтерської (фінансової) звітності
Використання фінансових коефіцієнтів в аналізі бухгалтерської (фінансової) звітності. Можливості і недоліки методу
Аналіз фінансового стану організації за даними бухгалтерської (фінансової) звітності
Значення бухгалтерської звітності для оцінки фінансово-господарської діяльності організацій
ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ БУХГАЛТЕРСЬКОЇ (ФІНАНСОВОЇ) ЗВІТНОСТІ
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси