Меню
Головна
 
Головна arrow Маркетинг arrow Маркетинг
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Конкурентоспроможність країни на світовому ринку та основні правила роботи СОТ

Соціально-економічний розвиток суспільства та рівень життя населення будь-якої країни залежать від того, наскільки успішно вирішуються проблеми якості і конкурентоспроможності продукції. Дослідження в цій області мають важливе значення при розробці стратегії розвитку країни в умовах лібералізації зовнішньоекономічної та виходу на нові ринки збуту.

Конкурентоспроможність країни на зовнішньому ринку являє собою комплексний механізм реалізації конкурентних переваг на основі ефективного використання наявних ресурсів з метою збільшення обсягів виробництва та реалізації товарів і послуг на світовому ринку.

Конкуренція змушує виробників під загрозою витіснення з ринку постійно займатися вдосконаленням технології виробництва, підвищенням якості продукції і надаваних послуг.

Поняття "конкурентоспроможність країни" передбачає виробництво таких товарів, які відповідають запитам міжнародного ринку та конкретних споживачів. Ці товари повинні мати високу якість і відповідати рівню світових стандартів.

Необхідно мати на увазі, що будь-який товар після виходу на ринок починає поступово витрачати свій потенціал конкурентноздатності. Такий процес можна сповільнити, але зупинити неможливо. Тому виробництво нового товару повинна здійснюватися планомірно, щоб забезпечити йому вихід на світовий ринок.

Для забезпечення конкурентоспроможності продукції на міжнародному ринку необхідно забезпечити постійне вивчення рівня розвитку конкуренції та конкурентоспроможності товару у відповідності з фазами його життєвого циклу. При цьому слід враховувати доцільність випуску нового продукту перш ніж старий вичерпав свої можливості.

Таким чином, конкурентоспроможність товару на світовому ринку характеризується сукупністю параметрів товару, що відрізняють його від товарів-аналогів за ступенем задоволення запитів споживача і рівнем витрат на його придбання та експлуатацію.

Однією з найважливіших складових конкурентоспроможності товару на зовнішньому ринку є ціна, тобто рівень витрат на його виробництво, реалізацію та споживання. При цьому витрати на споживання можуть бути значними, оскільки для багатьох видів товарів, особливо технічно складних виробів, реалізація корисного ефекту досягається в ході їх експлуатації. Це пояснюється тим, що покупець несе витрати не тільки на придбання товару, але і на його споживання. Загальна сума цих витрат становить ціну споживання.

Другою найважливішою складовою є якість товару. При цьому в кожній країні існують свої особливості і різні поняття якості товару.

У відповідності з визначенням Міжнародної організації по стандартизації (ІСО) якість являє собою сукупність властивостей і характеристик продукту, які надають йому здатність задовольняти передбачувані потреби.

Якість товару на зовнішньому ринку визначається такими рівнями:

• відповідність стандарту. Якість товару на цьому рівні оцінюється щодо відповідності або невідповідності вимогам стандарту;

• відповідність використанню. Це означає, що продукт повинен задовольняти не тільки обов'язковим вимогам стандартів, але і експлуатаційним вимогам;

• відповідність вимогам ринку. Це означає, що товар згідно з вимогами покупців повинен бути високої якості і за низькою ціною, тобто співвідношення ціни і якості повинно бути оптимальним;

• відповідність латентним (прихованим) потребам. У цьому випадку перевагу покупців отримують ті товари, які володіють як основними, так і додатковими споживчими властивостями.

До основних споживчих властивостей товарів належать:

• техніко-економічні показники якості виготовлення продукції;

• експлуатаційні характеристики товару;

• показники надійності та довговічності;

• показники трудомісткості, матеріаломісткості, наукомісткості і т. д.

До додатковим споживчим властивостям товару відносяться:

• екологічні показники, які характеризують відповідність товару вимогам захисту навколишнього середовища;

• ергономічні показники, обумовлені особливостями людського організму і покликані дотримуватись гігієнічні, фізіологічні, психологічні та інші вимоги;

• естетичні показники, що характеризують зовнішню форму і вид продукції, її дизайн, привабливість, виразність, емоційність впливу на споживача і т. д.

Третьою найважливішою складовою конкурентоспроможності товару на зовнішньому ринку є рівень державної підтримки виробляються та реалізуються на зовнішньому ринку товарів і послуг. Ефективна державна підтримка заснована на тісній взаємодії органів державної влади, наукових установ, громадських організацій, галузевих спілок і асоціацій.

Державна підтримка товарів і послуг на зовнішньому ринку може бути прямою і непрямою.

Пряма підтримка більшою мірою спрямована на регулювання митних зборів і тарифів, різних форм дотацій і субсидій; вона легко контролюється і регулюється правилами СОТ.

Непряма підтримка в більшості випадків є більш ефективною і часто використовується багатьма країнами в умовах лібералізації зовнішньої торгівлі. Найбільш ефективною формою непрямої підтримки є розвиток товаропровідної інфраструктури, яка багато в чому сприяє підвищенню конкурентоспроможності продукції вітчизняних товаровиробників на внутрішньому ринку.

Таким чином, конкурентоспроможність товарів на зовнішньому ринку (К) можна визначити виходячи з рівня прямої і непрямої підтримки з боку держави та рівня витрат у сфері виробництва, переробки і реалізації готової продукції за формулою

де Пп - рівень прямої підтримки на одиницю продукції;

Пдо - рівень непрямої підтримки на одиницю продукції;

Зпр - питомі витрати у сфері виробництва;

Зпер - питомі витрати в сфері переробки;

Зобр - питомі витрати в сфері обігу.

Велике значення в розвитку і регулювання зовнішньоторговельної діяльності відводиться Всесвітньої Торгової Організації (СОТ). Найважливішою завданням цієї міжнародної організації є лібералізація зовнішньої торгівлі та розвиток конкуренції на світових товарних ринках.

Рішення про створення СОТ було прийнято в грудні 1993 р. у рамках Уругвайського раунду Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), а офіційно СОТ почала функціонувати з 1 січня 1995 р.

На відміну від ГАТТ СОТ займалася регулюванням тільки торгівлі товарами і не мала юридичного статусу, тобто це угода (договір) між країнами-учасниками зовнішньої торгівлі.

Сфера діяльності СОТ більш широка: по-перше, крім торгівлі товарами СОТ регулює також торгівлю послугами (ГАТС) і торгові аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС); по-друге, має юридичний статус спеціалізованої установи системи ООН.

В даний час членами СОТ є понад 156 держав, і на їх частку припадає близько 97% світового товарообігу.

Вступ Росії до СОТ має велике значення не тільки для РФ, яка володіє величезними ресурсами та іншими конкурентними перевагами, але і для розвитку світової торгівлі в цілому.

Найважливішою умовою реалізації конкурентних переваг країни та підвищення рівня добробуту суспільства є наявність ефективної законодавчої і нормативно-правовий бази, спрямованої на розвиток підприємницької активності на внутрішньому і міжнародному ринках, тобто китайської моделі зовнішньоекономічної торговельної політики.

Розвинені країни, за ініціативою яких була створена СОТ, вважають, що саме економічна свобода в міжнародній торгівлі сприяє економічному зростанню та підвищенню економічного добробуту людей.

Виходячи з цілей і завдань СОТ світова торгова система у відповідності з міжнародними правилами повинна відповідати наступним п'яти основних принципів:

1) відсутність дискримінації в торгівлі. Цей принцип передбачає, що жодна держава не повинна обмежувати яку-небудь іншу країну, накладаючи обмеження на експорт та імпорт товарів. В ідеалі на внутрішньому ринку будь-якої країни не повинно бути ніяких відмінностей в умовах продажу між іноземною продукцією і національної;

2) зниження торговельних (протекціоністських) бар'єрів. У відповідності з цим принципом торговими бар'єрами називають фактори, що знижують можливість проникнення іноземних товарів на внутрішній ринок будь-якої країни. До них належать насамперед мита та імпортні квоти (кількісні обмеження на імпорт), а також адміністративні перепони і політика визначення обмінних курсів валют;

3) забезпечення стабільності та передбачуваності умов торгівлі. Цей принцип передбачає, що іноземні компанії, інвестори та уряди повинні бути впевнені, що торговельні умови (тарифні та нетарифні бар'єри) не будуть змінені раптово і довільно;

4) стимулювання конкуренції в міжнародній торгівлі. У відповідності з цим принципом для забезпечення рівноправної конкуренції між фірмами необхідно припиняти такі прийоми конкурентної боротьби, як експортні субсидії (допомога держави фірмам-експортерам) і використання демпінгових цін (навмисно занижених) для захоплення нових ринків збуту;

5) надання пільг для менш розвинених держав. Цей принцип почасти суперечить попереднім, але він необхідний для залучення в міжнародну торгівлю слаборозвинених країн, які не можуть на перших порах конкурувати з розвиненими країнами. Тому вважається справедливим подання слаборозвиненим країнам особливих привілеїв.

В цілому всі принципи СОТ спрямовані на розвиток вільної торгівлі між країнами та усунення протекціоністських бар'єрів при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

В основі діяльності СОТ, як зазначено вище, лежать три міжнародні угоди, підписані більшістю держав: Генеральна угода про торгівлю товарами (ГАТТ), Генеральна угода про торгівлю послугами (ГАТС) і Угода про торгові аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС).

Основною метою цих угод є надання консультаційної та юридичної допомоги фірмам всіх країн, які займаються експортно-імпортними операціями.

Виконання угод СОТ, як правило, приносить не тільки користь, але і певні ризики і труднощі. Наприклад, зниження митних тарифів, з одного боку, сприяє покупцям купувати дешевші іноземні товари, але, з іншого - може призвести до розорення вітчизняних виробників.

Тому за правилами СОТ держав, що вступили в цю міжнародну організацію, надано певний час для адаптації економіки до загальних правил СОТ. При цьому зазвичай державам, що розвиваються, надається більш тривалий період для повної реалізації їх зобов'язань.

Основними функціями СОТ є:

• контроль за виконанням вимог базових угод СОТ;

• створення умов для переговорів між країнами - учасницями СОТ з приводу зовнішньоекономічних відносин;

• врегулювання спорів між державами з проблем зовнішньоекономічної торговельної політики;

• контроль за політикою держав - членів СОТ у сфері міжнародної торгівлі;

• надання допомоги країнам, що розвиваються;

• співпраця з іншими міжнародними організаціями.

Дуже часто між країнами, які вступають у торгівельні переговори, виникають різні суперечки і дебати. Тому одним з основних завдань СОТ є надання посередницьких послуг учасникам зовнішньої торгівлі в реалізації торгових угод і врегулювання спорів.

Практика міжнародних економічних конфліктів показала, що суперечливі питання краще вирішувати у відповідності з угодою, підписаною в рамках СОТ, оскільки врегулювання спорів є найважливішим завданням у забезпеченні безпеки і передбачуваності світової системи торгівлі.

Для цього члени СОТ взяли на себе зобов'язання не вживати в односторонньому порядку дій проти можливих порушень правил торгівлі. Крім того, вони зобов'язуються вирішувати спірні питання в рамках багатосторонньої системи врегулювання спорів, підкорятися її правилами і рішень.

На рис. 8.1 представлена організаційна структура СОТ.

Рис. 8.1. Організаційна структура СОТ

Органи управління СОТ мають три ієрархічних рівня:

Перший рівень - це Міністерська конференція. Вона збирається як мінімум один раз у два роки. На Міністерській конференції, як правило, розглядаються і приймаються стратегічні рішення.

Другий рівень - Генеральна рада. Він підзвітний Міністерської конференції, відповідає за виконання поточної роботи і збирається кілька разів у рік у штаб-квартирі в Женеві у складі представників членів СОТ (зазвичай послів і глав делегацій країн-учасниць).

У віданні Генеральної ради знаходяться два спеціальних органу: з аналізу торгової політики та вирішення спорів. Генеральний рада частково делегує свої функції трьом радам: Раді з торгівлі товарами; Раді з торгівлі послугами; Раді з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності. Ці поради здійснюють контроль за дотриманням правил і принципів СОТ у виконанні відповідних угод.

Третій рівень - це Секретаріат СОТ, який базується в Женеві. Секретаріат має близько 500 штатних співробітників, його очолює Генеральний директор СОТ.

Основними обов'язками секретаріату є забезпечення технічної підтримки різним радам і комітетам СОТ, а також Міністерської конференції.

Крім того, секретаріат повинен надавати технічне сприяння країнам, що розвиваються, проводити аналіз світової торгівлі, роз'яснювати положення СОТ громадськості і засобам масової інформації, надавати певну допомогу у вирішенні спорів та консультуватиме уряди країн, що бажають стати членами СОТ.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Міжнародна конкурентоспроможність країн
Правила визначення країни походження товарів
Конкурентоспроможність Росії у світовій економіці
Основні правила і традиції арабського стилю ведення переговорів
Види правоограничения обумовлених обов'язковими роботами
Три світових центру ділової активності
Основні правила атракції
Злочини, що виражаються в порушенні правил загальної екологічної безпеки. Порушення правил охорони навколишнього середовища при виробництві робіт: поняття, склад і види
Основні правила вчинення нотаріальних дій
Основні геополітичні гравці: боротьба без правил
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси