Меню
Головна
 
Головна arrow Право arrow Адміністративна відповідальність
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Крайня необхідність

Кваліфікуючі ознаки

До кваліфікуючою ознаками крайньої необхідності, встановленими ст. 2.7 КоАП, відносяться:

o вчинення дій, позбавлених ознак протиправного діяння: в стані крайньої необхідності особа запобігає небезпеку, загрозливу загальнодержавним інтересам чи законним інтересам суб'єктів приватного права;

o мінімізація наслідків заподіяння майнової шкоди, тілесного (фізичного), моральної шкоди фізичній особі, репутаційного шкоди або майнової шкоди юридичній особі. Особа в стані крайньої необхідності попереджає суспільно небезпечні наслідки посягання або припиняє триває протиправне діяння в тих випадках, коли збитки (шкоду) вже заподіяно.

Дія в стані крайній необхідності завжди позитивно - особа захищає свої приватноправові інтереси яких захищає публічні інтереси держави (далі по тексту - захисник).

Дії, вчинені в стані крайньої необхідності, є захисною реакцією, обумовленої досконалим, але частіше - чиненим (триваючим) правопорушенням. Суспільно небезпечні наслідки вже настали в момент початку протиправного посягання порушника, вимушені дії завжди позитивні і обумовлені необхідністю запобігти заподіяння шкоди або мінімізувати шкодочинність проступку. Для стану крайньої необхідності характерна неординарність дій захисника і порушника, викликаних конкретною ситуацією, завжди відмінної від буденного, повсякденного обстановки; захисник не може діяти правомірно, оскільки для цього немає належних передумов, і змушений заподіяти шкоди або шкоди порушнику. Незвичайними є й правові передумови дій захисника, обумовлені необхідністю забезпечення особливого адміністративного режиму, наприклад прикордонного, митного режиму, режиму надзвичайного стану, при цьому заподіяння шкоди являє собою неминучий наслідок здійснення посадовою особою повноважень, встановлених федеральним законом. На відміну від обстановки скоєного (вчиненого) правопорушення, дії в стані крайньої необхідності у зазначених надзвичайних умовах можуть заподіяти шкоду і сумлінному особі, наприклад у випадках реквізиції майна, необхідного для забезпечення режиму надзвичайного та воєнного стану, втрати або пошкодження майна в умовах переселення осіб із зон стихійного лиха. Таким чином, склад осіб, які діють в стані крайньої необхідності, різниться в залежності від його правомірних передумов, наприклад у випадках, коли захисник, припиняючи протиправні дії порушника, заподіює йому вимушений шкоди; однак у надзвичайних умовах посадова особа може заподіяти шкоду не тільки порушнику особливого адміністративного режиму, але і сумлінному особі.

Правові передумови кваліфікації стану крайньої необхідності

Для дій осіб у стані крайньої необхідності характерні різні моральні й правові передумови.

До суб'єктивних передумов належать моральна мотивація дій, їх психологічна оцінка. Особа, нищівне правопорушення або здійснює інші позитивні функції, усвідомлює їх легітимність, віддаючи собі звіт в тому, що захист правоохраняемых інтересів у даній обстановці неминуче поєднана із заподіянням шкоди або з фізичним примусом порушника.

Об'єктивні передумови обумовлюють правомірність або протиправність дій, викликаних здійсненням правопорушення, наявністю обставин, що не залежать від волі людей (наприклад, техногенними надзвичайними ситуаціями), або введенням особливого адміністративного режиму.

Дії осіб у стані крайньої необхідності завжди пов'язані з заподіянням майнової шкоди, тілесного (фізичного) або моральної шкоди порушнику чи сумлінному особі, при цьому у разі проступку шкода заподіюється порушником або особою, припиняє його дії. Для кваліфікації крайньої необхідності особливе значення має оцінка шкоди, заподіяної правомірними діями, хоча за загальним правилом (ч. 3 ст. 1.5 КоАП) заподіювач шкоди не зобов'язаний доводити легітимність своїх дій; співвідношення заподіяної і предотвращенного шкоди може бути встановлено на основі свідчень.

Дія в стані крайній необхідності, що заподіяло більш значної шкоди, ніж відвернена, кваліфікується як адміністративне правопорушення. Вказане дію в цілому відповідає визначенню перевищення меж крайньої необхідності (ч. 2 ст. 39 КК), однак є і деякі відмінності: під перевищенням меж крайньої необхідності за змістом КК визнається заподіяння шкоди, явно не відповідної ступеня потенційної небезпеки і обставин, при яких небезпека усувалася, в тих випадках, коли правоохоронюваним інтересам було завдано адекватну шкоду або більш значний, ніж відвернена.

Таким чином, кваліфікація перевищення меж крайньої необхідності при вчиненні злочину пов'язана не тільки з підтвердженням об'єктивних критеріїв (кваліфікацією розміру заподіяної шкоди та його кореляцією з відверненим шкодою), але і з встановленням суб'єктивних факторів правопорушення, зокрема з виявленням обставин, при яких небезпека усувалася. Характерно, що останній ознака не приймається до уваги у разі встановлення стану крайньої необхідності при здійсненні адміністративних правопорушень. Кваліфікуючі ознаки крайньої необхідності, як правило, враховуються лише при провадженні у справах про адміністративні правопорушення, передбачені Кпап; при виявленні ознак бюджетного, податкового правопорушення вони до уваги не приймаються. Згідно підп. 1 п. 1 ст. 111 НК до обставин, що виключають вину юридичної або фізичної особи у вчиненні податкового правопорушення і відповідно його залучення до відповідальності, відноситься вчинення діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, внаслідок стихійного лиха або інших надзвичайних та непереборних обставин. Проте зазначені обставини не потребують спеціальних засобах доказування, тоді як кваліфікація адміністративних правопорушень, а також злочинів, скоєних з перевищенням меж крайньої необхідності, завжди пов'язана із встановленням об'єктивної сторони відповідного правопорушення і підтвердженням відповідних фактів, тобто в цих випадках, на відміну від податкового проступку, необхідні спеціальні засоби доказування.

Кваліфікація стану крайньої необхідності застосовна і до юридичній особі (ст. 2.7, 2.10 КоАП).

Дія особи в стані крайньої необхідності, згідно п. 3 ч. 1 ст. 24.5 КоАП, відноситься до обставин, що виключають провадження по справі про адміністративне правопорушення: виробництво в цьому випадку не може бути розпочато, а розпочате підлягає припиненню. В даному випадку кваліфікується подія адміністративного правопорушення - факт вчинення особою діяння, передбаченого Кпап, за яке встановлена адміністративна відповідальність, - однак відсутній склад адміністративного проступку: зазначене діяння не є протиправною і винною. На відміну від Кпап при кваліфікації ознак перевищення меж крайньої необхідності згідно з КК враховується суб'єктивна сторона складу злочину, при цьому кримінальна відповідальність можлива лише у випадках умисного заподіяння шкоди. Порушення цивільного законодавства, вчинене в стані крайньої необхідності, як правило, не враховується при застосуванні цивілістичних санкцій; у всякому разі, це пов'язано з приведенням вагомих доказів особою, що не виконав або неналежним чином виконав зобов'язання: дана особа має довести, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних за даних умов обставин (п. 3 ст. 401 ЦК). Характерно, що дані ознаки властиві приватноправових відносин, при вчиненні адміністративних правопорушень і злочинів підозрюваний не зобов'язаний доводити свою невинність.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Обставини, несумісні з кваліфікацією провини. Поняття крайньої необхідності
Крайня необхідність: поняття та умови правомірності заподіяння шкоди. Відміну від необхідної оборони
Два крайніх погляду на "іншу" культуру
Кваліфікуючі ознаки правопорушення посадової особи
Кваліфікуючі ознаки необережної вини. Неосудність
Ознаки письма та ознаки почерку
Обставини, несумісні з кваліфікацією провини. Поняття крайньої необхідності
Правові передумови кваліфікації малозначності
Правові передумови кваліфікації
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси