Меню
Головна
 
Головна arrow Маркетинг arrow Маркетинг
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Лекція 11. ЦІНА І ЦІНОВА ПОЛІТИКА

Основні функції цін, їх види та чинники ціноутворення

Основні напрями розвитку ринкової діяльності підприємств певною мірою пов'язані з механізмами формування і регулювання цін. Цінова політика підприємства починається з дослідження ринкової кон'юнктури і триває протягом усього життєвого циклу товару.

Ціна характеризує стан ринкової ситуації і є найважливішим елементом маркетингу у формуванні і задоволенні купівельного попиту. В умовах ринку ціни виконують такі основні функції.

1. Облікова функція. Ця функція передбачає вимірювання витрат суспільної праці на виробництво та реалізацію товару. Будучи грошовим вираженням вартості, ціна показує, у що обходиться суспільству задоволення конкретної потреби в тій чи іншій продукції. Ціна визначає, скільки витрачено праці, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів на виготовлення товару, характеризує ефективність його виробництва.

У кінцевому рахунку ціна відображає не тільки величину сукупних витрат виробництва та звернення товарів, а й розмір прибутку. Ринкова ціна може значно відхилятися від витрат, вона формується в основному на ринку при безпосередньому контакті продавця і покупця товару. Інтерес виробника обумовлюється величиною виручки від продажу товару, а покупець зацікавлений у мінімальною ціною покупки. Тому остаточна ціна може істотно відрізнятися від тієї, яку бажав би отримати виготовлювач товару. В даній функції ціна виступає одним з головних показників ефективності виробництва, служить орієнтиром для прийняття рішень і важливим інструментом планування господарської діяльності.

Облікова функція ціни характеризується двома групами вартісних показників: кількісними показниками (валовий продукт, обсяг капітальних вкладень, обсяг товарообігу і т. д.) і якісними показниками (рентабельність, продуктивність праці, фондовіддача, фондомісткість тощо).

2. Стимулююча функція. Ця функція виявляється в стимулюючому чи стримуючому впливі ціни на виробництво та споживання різних видів товарів. Ціна стимулює виробника через величину укладеної в ній прибутку. Вона може сприяти або перешкоджати збільшенню виробництва і споживання тих або інших товарів.

Ця функція передбачає впровадження досягнень науково-технічного прогресу і нових технологій, економію витрат, ресурсів, підвищення якості продукції, зміна структури виробництва і споживання. Стимулювання здійснюється шляхом встановлення знижок до основної ціною, а стримування - шляхом встановлення надбавок.

3. Розподільча функція. Ця функція полягає в тому, що ціни беруть участь у розподілі та перерозподілі доходу між галузями економіки, державними та іншими секторами економіки; формами власності, регіонами країни; різними соціальними групами населення і т. д.

4. Функція збалансування попиту і пропозиції. Ця функція виражається в тому, що через ціни здійснюється зв'язок між виробництвом і споживанням, пропозицією і попитом. Ціна сигналізує про появу диспропорцій у сферах виробництва та обігу і вимагає вжиття необхідних заходів щодо їх подолання. Рівновага досягається з допомогою ціни шляхом її зростання або зниження.

5. Функція ціни як критерію раціональності розміщення виробництва. Ця функція проявляється в тому, що за допомогою механізму цін і ціноутворення здійснюється перелив капіталів з одного сектора економіки в інший, а також всередині окремого сектора туди, де норма прибутку більш висока.

Всі ці функції відображені в структурі кінцевої ціни товару. Ринкова ціна товару залежить від рівня розвитку конкуренції, виду товару, його собівартості, витрат у сфері виробництва та обігу товару (числа торговельних посередників), а також від податкової політики держави.

Існує безліч видів цін, які характеризуються і класифікуються за різними ознаками.

1. Залежно від ступеня відчутності пропонованого продукту:

• ціна на матеріальну продукцію - ціна, встановлювана на відчутну, матеріальну продукцію;

• ціна на послуги - ціна, встановлювана на неосязаемую, нематеріальну продукцію.

2. Залежно від обслуговуваних галузей і сфер економіки:

• закупівельна ціна, яка встановлюється на сільськогосподарську продукцію, придбану в сільських товаровиробників (сільськогосподарських підприємств, фермерів та населення);

• ціна будівництва - ціна, що застосовується в галузі будівельних робіт;

• ціна промисловості - ціна, за якою реалізується і купується продукція промислових підприємств незалежно від форми власності. Різновидами ціни промисловості є:

- ціна підприємства - ціни виготовлювачів продукції, по якій вони реалізують продукцію кінцевим споживачам або іншим переробним підприємствам та збутовим організаціям. Ця ціна використовується при реалізації продукції між юридичними особами;

- ціна постачальницько-збутової організації (оптова) - ціна, яка встановлюється збутовими (оптовими) посередницькими організаціями при реалізації продукції підприємствам роздрібної торгівлі і організаціям-споживачам.

3. В залежності від території дії:

• єдина по країні або поясна ціна - встановлюється тільки на базові види продукції, фіксується і регулюється державними органами (наприклад, ціна на енергоносії, електроенергію, квартплату тощо);

• регіональна (зональна, місцева) ціна - установлюється підприємствами-виготовлювачами, органами ціноутворення регіональних органів влади, орієнтується на витрати виробництва і реалізації, що складаються в даному регіоні (наприклад, ціни і тарифи на переважну більшість житлово-комунальних і побутових послуг для населення).

4. Залежно від ступеня участі держави у встановленні ціни:

• вільна ціна - вільно складається на ринку, ціна під впливом кон'юнктури незалежно від будь-якого впливу органів державної влади;

• регульована ціна - складається під впливом попиту і пропозиції, але відчуває вплив державних органів;

• фіксована ціна - прямо встановлюється органами державної влади у відповідності з чинним законодавством.

5. В залежності від способу надання інформації про рівень ціни:

• публікується ціна - оголошується в спеціальних і фірмових джерелах інформації (довідкова, біржова, аукціонна тощо);

• розрахункова ціна постачальника - ціна, що застосовується у контрактах на нестандартне спеціальне устаткування, вироблене за індивідуальними замовленнями.

6. В залежності від товарообігу:

• оптова ціна - ціна, установлювана при реалізації товару партіями (в основному при розрахунках між юридичними особами);

• роздрібна ціна - встановлюється в основному на споживчі товари при їх реалізації у роздрібній торговельній мережі (застосовується при розрахунках з населенням).

7. В залежності від умов поставок, обумовлених договором:

• базисна ціна - використовується на переговорах між продавцем і покупцем при визначенні ціни фактично поставленого товару;

• тверда ціна встановлюється у договорі купівлі-продажу між продавцем і покупцем і не підлягає зміні;

• фактурна ціна - ціна, яка визначається на умовах поставки. Вона підрозділяється:

- на сіф - означає, що продавець зобов'язаний оплатити вартість перевезення (фрахт), митні витрати, страховку і бере на себе ризик загибелі чи псування товару;

- фоб - означає, що продавець оплачує всі транспортні, страхові і митні витрати до моменту доставки товару на борт судна, а покупець фрахтує судно, страхує вантаж і несе ризик його загибелі чи ушкодження;

- фор - означає, що продавець повинен за свій рахунок і ризик відправити вантаж на залізничну станцію і завантажити його в залізничний вагон, а всі інші витрати несе покупець;

- "франко" - означає умову продажу, згідно якого продавець зобов'язується доставити товар у визначене місце на свій страх і ризик, причому в ціну включаються транспортні, страхові і митні витрати.

Залежно від етапу життєвого циклу товару і від ринкової ситуації ціна може підвищуватися і знижуватися в значних межах. Крім того, ціни на товари можуть значно змінюватися в залежності від соціально-демографічної диференціації попиту. Інколи ціни встановлюються на гранично низькому рівні, щоб завоювати ринок і забезпечити масове виробництво, а отже, і зростання прибутку.

Всі фактори, що впливають на процес ціноутворення, можна згрупувати за такими основними групами:

1) виробничі фактори. Ці фактори характеризуються наступними особливостями:

• собівартість визначається мінімальним рівнем цін, тобто фірма прагне мінімізувати витрати, щоб розширити можливості цінового маневру;

• виробничий потенціал фірми характеризується наявністю можливостей для призначення ціни, доступною для широкого кола споживачів;

• фінансовий потенціал фірми, а також рівень її ділової активності (період процвітання або, навпаки, спаду, депресії тощо) характеризується можливістю фірми до цінового ризику;

2) фактори попиту. Для цих чинників характерні наступні особливості:

• дія закону попиту і закону пропозиції у формі прагнення ціни до рівноважного рівня;

• наявність фактори цінової еластичності попиту, який використовується в якості інструменту регулювання попиту;

• обмеженість попиту, зумовлена обмеженістю доходу і відповідно перешкоджає підвищенню ціни;

3) чинники конкурентного ринку. Ці фактори характеризуються:

• можливістю контролювати і регулювати цінову ситуацію залежно від ступеня монополізації та конкуренції на ринку виробників і постачальників товарів;

• цінової конкуренції, що залежить від кількості покупців і їх можливості диктувати ціни або йти на угоду з продавцем;

4) фактори характеристики товару. Ці фактори обумовлені:

• ступенем новизни або унікальністю товару (на модні, престижні або рідкісні товари встановлюється висока ціна в розрахунку на покупців-"новаторів" або "модників");

• стадією (етапом) життєвого циклу товару, коли на різних етапах життєвого циклу товару цінова політика змінюється;

• якістю продукту, тобто чим вище якість, тим вище ціна товару, і навпаки;

5) фактори каналу товароруху. Існують різні канали товароруху, які укрупнено можна згрупувати наступним чином:

• некеровані канали товароруху, коли товаровиробник не може контролювати ціноутворення на всіх її етапах, а посередник, безконтрольно змінюючи націнку, впливає на кінцеву цінову політику підприємства-виробника;

• керовані канали (вертикальні маркетингові системи), коли досягнута домовленість про спільну політику цін, або найсильніший учасник каналу контролює ціни на всіх етапах товароруху;

6) фактори державного регулювання цін. Ці фактори значно звужують рамки вільного ринкового ціноутворення. Існують економічні, адміністративні та інформаційно-аналітичні методи державного регулювання цін. Більшість розвинених країн перейшли від жорсткого адміністративного порядку ціноутворення на м'якому з допомогою вдосконалення податкової політики та кредитно-грошової системи.

Механізм державного регулювання цін в усіх країнах з ринковою економікою реалізується за допомогою антимонопольного законодавства, яке перешкоджає встановлення завищених монопольних цін, а також регулює механізм демпінгу і жорсткої фіксації цін.

У Росії граничні націнки до роздрібної ціни на основні соціально значимі продовольчі товари регулюються Федеральним законом від 28 грудня 2009 року № 381-ФЗ "Про основи державного регулювання торговельної діяльності в Російській Федерації".

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Цінова політика
Цінова політика видавництва
Формування цінової політики. Ціноутворення
Етапи розробки цінової політики підприємства
Цінова політика підприємства
Кошторисно-нормативна база ціноутворення у будівництві
Функція фактора підвищення добробуту
Ціноутворюючі фактори
Розвиток уявлень про підприємницької функції: теорія ризику і невизначеності (Р. Кантильон, В. Тюнен) і теорія координації факторів виробництва (Ж.-Б. Сей)
ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН І ЦІНОУТВОРЕННЯ
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси