Меню
Головна
 
Головна arrow Медицина arrow Фізична культура
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Методика індивідуального підходу і застосування засобів для спрямованого розвитку окремих фізичних якостей

Основні поняття фізичних якостей. Фізичні якості - вроджені морфофункціональні якості, завдяки яким можлива фізична активність чоло століття, що одержує свій повний прояв в доцільною рухової діяльності. Назвемо п'ять основних фізичних якостей.

Сила - здатність долати зовнішній опір або протидіяти йому за допомогою м'язових напружень. Розвиток сили супроводжується потовщенням і зростанням м'язових волокон.

Витривалість - це здатність протистояти фізичному стомленню в процесі м'язової діяльності. Розрізняють два види витривалості: загальну і спеціальну. Загальна витривалість - здатність виконувати роботу з невисокою інтенсивністю протягом тривалого часу за рахунок аеробних джерел енергозабезпечення. Спеціальна витривалість - це здатність ефективно виконувати роботу певної трудової чи спортивної діяльності.

Швидкість - це комплекс функціональних властивостей організму, що визначають швидкісні характеристики рухів, а також рухової реакції.

Гнучкість - здатність виконувати вправи з великою амплітудою.

Координаційні здібності (спритність, стійкість рівноваги, просторова орієнтація) - це здатність швидко, точно, доцільно, економно вирішувати рухові завдання.

В основі індивідуального вибору засобів фізичної культури (види спорту або системи фізичних вправ) для спрямованого розвитку окремих фізичних якостей лежить особиста мотивація з метою:

- зміцнення здоров'я, корекції окремих недоліків фізичного розвитку і статури;

- підвищення функціональних можливостей організму;

- психофізичної підготовки до майбутньої професійної діяльності та оволодіння необхідними вміннями та навичками;

- досягнення найвищих спортивних результатів.

Грунтуючись на самооцінці розвитку окремих фізичних якостей у структурі загальної фізичної підготовленості, в параграфі 13.6 пропонуються найпростіші засоби і методи розвитку окремих фізичних якостей.

Методика розвитку витривалості. Засобами розвитку витривалості є вправи, що викликають підвищену продуктивність серцево-судинної і дихальної систем. До них відносяться найрізноманітніші за формою фізичні вправи циклічного і ациклічного характеру: тривалий біг, біг по пересіченій місцевості, біг на лижах, біг на ковзанах, їзда на велосипеді, плавання, ігри та ігрові вправи та ін. Назвемо основні методи розвитку витривалості.

Рівномірний безперервний метод - одноразове рівномірне виконання вправ малої і помірної потужності від 15-30 хв до декількох годин. Використовуючи цей метод, необхідно, насамперед, визначити інтенсивність і тривалість навантаження з урахуванням статі, віку, рівня фізичної підготовленості. При хорошій фізичній підготовленості вправи виконуються при пульсі 140-160 уд/хв тривалістю від 30 до 60-90 хв.

Змінний безперервний метод - метод варіювання навантаження в ході безперервного вправи. Наприклад, в процесі тривалого бігу по пересіченій місцевості (крос) виконуються прискорення від 100 до 500 м. Мінлива безперервна робота пред'являє більш високі вимоги до серцево-судинної системи щодо рівномірної роботи. На початкових етапах занять цей метод застосовувати не рекомендується.

Інтервальний метод - дозоване повторне виконання вправ щодо невеликої тривалості через строго певні інтервали відпочинку.

На початковому етапі тренувань необхідно приділяти велику увагу розвитку аеробних можливостей організму. Самим доступним і простим вправою для всіх категорій займаються є біг підтюпцем. Спробуйте подолати дистанцію 3 км з контролем ЧСС, яка не повинна перевищувати 140-160 уд/хв. Якщо дана навантаження виявилася для вас складним і пульс зріс понад 160 уд/хв, то вам слід чергувати біг з ходьбою до тих пір, поки організм не почне справлятися з цим завданням. Поступово скорочуйте відрізки ходьби. Якщо ви впоралися з зазначеним завданням (пульс не перевищив 160 уд/хв), то поступово ускладнюйте сто, доводячи тривалість бігу до 30-45 хв. Орієнтовний темп 5-6 км/ч.

Зразкові програми розвитку витривалості

Повільний безперервний біг (крос) від 30 до 60 хв при ЧСС 130-160 уд/хв.

Темповый кросовий біг від 20 до 30 хв при ЧСС 160 - 180 уд/хв.

Біг по горбистій місцевості від 20 до 45 хв.

Швидка ходьба до 120 хв.

Повторний біг на відрізках:

- 3-4 х 800-1000 м зі швидкістю 70-80% від максимальної;

- (4-6 х 400-600 м зі швидкістю 70-80%) х 1-2 серії.

Інтервальний біг на відрізках:

- (10-15 х 100-150 м зі швидкістю 70-80% через 100-150 м бігу підтюпцем) х 1-2 серії;

- (4-8 х 200-400 м зі швидкістю 70-80% при ЧСС 170-180 уд/хв через 100-200 м бігу підтюпцем до ЧСС 120-130 уд/хв) х 1-2 серії.

Ходьба (прогулянка) на лижах до 120 хв.

Швидкий біг на лижах - 5-15 км

Повільне рівномірне плавання до 45 хв.

Спортивні рухливі ігри 30-90 хв.

Методика розвитку сили. Засобами розвитку сили є фізичні вправи з підвищеним обтяженням (опором): вправи з подоланням власної ваги тіла: підтягування у висі, віджимання в упорі, утримання рівноваги в упорі, у висі і т. д. (див. рис. 13.6.1); вправи з подоланням власної ваги тіла з обтяженням (див. рис. 13.6.2); вправи з використанням опору пружних предметів: еспандери, гумові джгути, фитомячи і т. д. (див. рис. 13.6.3, 13.6.4); вправи з подоланням ваги партнера (див. рис. 13.6.5); вправи з вагою зовнішніх предметів: розбірних гантелей, гир, штанг з набором дисків різної ваги і т. д. (див. рис. 13.6.6, 13.6.7); вправи з використанням спортивних тренажерів (див. рис. 13.6.8); вправи з використанням зовнішнього середовища: біг і стрибки по пухкому піску, біг і стрибки в гору, біг проти вітру і т. д.

Серійні повторення такої роботи з непредельным обтяженням сприяють сильної активізації обменнотрофических (поживних) процесів в м'язовій та інших системах організму, сприяють підвищенню загального рівня функціональних можливостей систем і органів, ефективного нарощування м'язової маси.

Рис. 13.6.1. Вправи з подоланням власної ваги тіла

Рис. 13.6.2. Вправи з подоланням власної ваги тіла з обтяженням

Рис. 13.6.3. Вправи з еспандером

Рис. 13.6.4. Вправи з гумовим джгутом

Рис. 13.6.5. Вправи з вагою партнера

Рис. 13.6.6. Вправи з гантелями

Рис. 13.6.7. Вправи з гирею і штангою

Рис. 13.6.8. Вправи на тренажерах

Для розвитку сили при самостійних заняттях застосовують наступні методи (див. табл. 13.6.1).

Таблиця 13.6.1

Методи розвитку сили і їх спрямованість у вправах з обтяженням

Метод розвитку сили

Спрямованість розвитку сили

Вміст компонентів навантаження

Вага обтяження, % від максимуму

Кількість повторень, раз

Кількість підходів, раз

Відпочинок, хв

Темп виконання

Метод неграничних зусиль

Переважне збільшення м'язової маси

80-85

8-10

3-6

2-3

Середній

Зменшення жирового компонента маси тіла та вдосконалення силової витривалості

50-70

15-30

3-6

3-6

Високий

Вдосконалення силової витривалості і рельєфу м'язів

30-60

50-100

2-6

5-6

Високий

Метод неграничних зусиль з максимальною кількістю повторень (до відмови)

Вдосконалення силової витривалості

30-70

До відмови

2-4

5-10

Середній

Метод динамічних зусиль

Вдосконалення швидкісно-силових здібностей

15-35

1-3

До падіння швидкості

До відновлення

Високий

Метод динамічних зусиль сприяє створенню максимального силового напруги за допомогою роботи з непредельным обтяженням з максимальною швидкістю. Це забезпечується застосуванням малих і середніх обтяжень. Виконується 3-6 серій по 15-20 повторень, відпочинок 2-4 хв. Даний метод сприяє розвитку швидкісно-силових якостей.

Метод повторних (ненасичених) зусиль передбачає використання неграничних обтяжень з граничним числом повторень ("до відмови"). Вага непредельного обтяження підбирається з урахуванням підготовленості займається. Зазвичай це виконання вправ з обтяженням 30-70% від максимального, 3-6 серій по 4-12 повторень, відпочинок 2-4 хв.

Метод кругового тренування забезпечує комплексний вплив на різні м'язові групи. Вправи проводяться по "станціях" і підбираються таким чином, щоб кожна наступна серія включала в роботу нову групу м'язів (див. рис. 5.3).

Дихання при виконанні силових вправ вимагає спеціального регулювання. Граничні зусилля можливі лише при напруженні - напрузі м'язів видиху при закритій голосової щілини. Рекомендується уникати напруження при повторному виконанні вправи з невеликими напругами, не слід робити перед виконанням силових вправ максимальний вдих. Необхідно вчитися робити видих при максимальному зусиллі без затримки дихання.

Методика розвитку швидкості. Основними засобами розвитку швидкості рухів є вправи, що виконуються з граничною або околопредельной швидкістю.

У спортивній практиці при розвитку швидкості найбільш поширені "спринтерські" вправи: біг на короткі дистанції з максимальною швидкістю, прискорення в бігу, "семенящий" біг, стрибкові вправи, ігри з вираженими моментами прискорень, єдиноборства. Особливу роль тут відіграє повторне виконання вправи з максимальною швидкістю.

У числі методів розвитку швидкості широко застосовуються методи повторного, повторно-прогресуючого і змінного (з варійованими прискореннями) вправи.

Основна мета заняття - прагнення підвищити свою максимальну швидкість. Цьому підпорядковані всі характеристики методів (довжина дистанції, інтенсивність виконання, інтервали відпочинку, число повторень). Довжина дистанції (або тривалість вправи) вибирається такою, щоб швидкість пересування (інтенсивність роботи) не знижувалася до кінця спроби. Рухи виконуються з максимальною швидкістю; займається в кожній спробі прагне показати, як правило, найкращий для себе результат. Інтервали відпочинку між спробами роблять настільки великими, щоб забезпечити відносно повне відновлення. Швидкість руху не повинна помітно знижуватися від повторення до повторення.

Інтервали відпочинку повинні бути, з одного боку, настільки короткими, щоб збудливість центральної нервової системи не встигала істотно знижуватися, а з іншого - настільки довгими, щоб показники вегетативних функцій встигли більш або менш повно відновитися. Це виявляється можливим, оскільки відновні процеси в послерабочем періоді протікають нерівномірно: відразу після роботи відновлення йде дуже швидко, а потім сповільнюється. Можна вважати, що в початковій третини відновного періоду ряду функцій проходить 70% всього відновлення, у другій-третій - 25%, в третій - всього лише 5%. Тому, наприклад, якщо відновлення після бігу на 100 м займає 12 хв, то вже через 8 хв працездатність відновиться на 95%, що дає можливість починати наступну спробу практично без зниження швидкості.

В інтервалах між повтореннями слід використовувати активний відпочинок - це дозволить підтримувати центральну нервову систему на досить високому рівні. В якості засобів активного відпочинку рекомендуються вправи невеликої інтенсивності, що включають функціонування тих же м'язових груп, що і в основному вправі. У бігу, наприклад, слід заповнювати паузи відпочинку спокійною ходьбою або вільним повільним бігом, у плаванні - неквапливими рухами у воді і т. п.

Оскільки при повторній швидкісний роботі інтервали відпочинку все ж недостатні для повного відновлення, то відносно швидко настає стомлення, що зовні виражається в зниженні швидкості. Це зниження служить першим сигналом (критерієм достатності) для припинення у даному занятті роботи по вихованню швидкості: подальші повторення сприяли б розвитку витривалості.

Важливою умовою високих проявів швидкості служить оптимальний стан збудливості центральної нервової системи, яке може бути досягнуто тільки в тому випадку, якщо займаються не стомлені попередньою діяльністю. Тому швидкісні вправи в занятті зазвичай планують ближче до початку, а в системі занять - в основному на перший чи другий день після дня відпочинку.

Велике стимулююче значення для прояву швидкості має використання в заняттях ігрового і в особливості змагального методів. Змагання зазвичай викликають емоційний підйом, змушують виявляти значні зусилля - це досить часто веде до покращення результату.

Спеціальні засоби та методичні прийоми, що стимулюють прояв швидкості, наступні.

1. Введення в заняття елемент змагання в швидкості рухів і дій.

2. Використання лідирування, наприклад біг за партнером.

3. Застосування сигналів, які диктують темп рухів або службовців умовними сигналами для рухових реакцій.

4. Застосування додаткових зовнішніх сил, які сприяють збільшенню швидкості рухів.

5. Використання інерції попереднього "розгону", що полегшує виконання наступної частини вправи з більш високою швидкістю при прискореннях в бігу або, наприклад, застосування похилої доріжки під час бігу, стрибках у довжину.

6. Зменшення ваги переміщуваного (полегшені снаряди для метання).

В цілому при розвитку швидкості необхідно дотримуватися наступних правил.

1. Виконувати вправи з максимально можливою швидкістю.

2. Освоєність вправи (техніка виконання) повинна бути високою метою концентрації уваги лише на швидкості виконання.

3. Під час виконання вправи не повинно відбуватися зниження швидкості, інакше слід припинити тренування.

4. Тренувальні заняття з розвитку швидкості не рекомендується проводити в стані фізичного, емоційного або сенсорного стомлення.

Методика розвитку гнучкості. Вправи, спрямовані на розвиток гнучкості, засновані на виконання різноманітних рухів: згинання-розгинання, нахили, повороти, обертання, махи. Вправи можуть виконуватись самостійно або з партнером, з різними обтяженнями або найпростішими тренажерними пристроями: обважнювачами, біля гімнастичної стінки, з гімнастичними палицями, скакалками і т. д. Виконання вправ може носити активний, пасивний і змішаний характер.

Розвитку активної гнучкості сприяють самостійно виконувані вправи з власною вагою тіла і зовнішнім обтяженням: різноманітні махові рухи, повторні пружні рухи і т. п. (див. рис. 13.6.9-13.6.12).

Розвитку пасивної гнучкості сприяє виконання вправ на розтягування з відносно великими вагами: плавне виконання "примусових" рухів під дією зусиль партнера. Пасивна гнучкість розвивається в 1,5-2 рази швидше, ніж активна (див. рис. 13.6.13).

Рис. 13.6.9. Активні вправи на гнучкість біля гімнастичної стінки

Рис. 13.6.10. Активні вправи на гнучкість в і. п. сидячи і лежачи

Рис. 13.6.11. Активні вправи на гнучкість з гімнастичною палицею

Рис. 13.6.12. Вправи на гнучкість у парах

Для збільшення гнучкості необхідно виконувати вправи на розтягування щодня, для підтримки на досягнутому рівні - 2-3 рази в тиждень.

Рис. 13.6.13. Пасивні вправи на гнучкість у парах

Основний метод розвитку гнучкості - метод багаторазового розтягування (повторний). Починають вправи з відносно невеликою амплітудою рухів, поступово збільшуючи її до 8-12 повторення до максимуму або близького до нього межі. Межею оптимального числа повторень вправи є початок зменшення амплітуди рухів або виникнення больових відчуттів, яких необхідно уникати. Кількість повторень вправ міняється залежно від характеру і спрямованості вправи на розвиток рухливості в тому чи іншому суглобі, темпу рухів, віку та статі, що займаються. Активні динамічні вправи звичайно виконуються в більш високому темпі, ніж всі інші, а їх дозування істотно залежить від розроблюваного суглоба і завдань тренування. При визначенні максимальної кількості повторення вправ в одному тренувальному занятті можна дотримуватися параметрів, наведених в табл. 13.6.2. Пасивні динамічні вправи з партнером виконуються у більш повільному темпі при такому ж дозуванні.

Таблиця 13.6.2

Дозування вправ на гнучкість методом повторного розтягування

Розроблюваний

суглоб

Завдання тренування

Розвиток гнучкості, кількість разів

Підтримання гнучкості, кількість разів

Хребетний стовп

90-100

40-50

Плечовий

50-60

30-40

Променевозап'ястний

30-35

20-25

Тазостегновий

60-70

30-40

Колінний

20-25

20-25

Гомілковостопний

20-25

10-15

У розвитку гнучкості ефективне використання комплексів з декількох активних динамічних вправ на розтягування по 8-15 повторень кожного з них. Протягом одного навчально-тренувального заняття може бути кілька таких серій вправ, виконуваних з незначним відпочинком або в чергуванні з вправами іншого спрямування (зазвичай технічної, силової або швидкісно-силовий). При цьому треба стежити, щоб м'язи не "застигали".

Метод статичного розтягування заснований на залежності величини розтягування від його тривалості. Для розтягування за цим методом спочатку необхідно розслабитися, а потім виконати вправу і утримувати кінцеве положення від 5-15 с до кількох хвилин.

Наведемо комплекси активних (див. рис. 13.6.10-13.6.13) і пасивних (див. рис. 13.6.14) динамічних вправ для розвитку гнучкості.

Методика розвитку спритності. Методика розвитку спритності складається з виховання здатності освоювати складні та координації рухові дії і здібності перебудовувати рухову діяльність відповідно до вимог раптово мінливої обстановки. При цьому істотне значення має вдосконалення здатності сприймати свої рухи в просторі і часі ("відчуття часу", "відчуття простору", "відчуття води"), підтримувати рівновагу, раціонально чергувати напруження і розслаблення.

Основний шлях розвитку спритності - оволодіння новими різноманітними вміннями і навичками. Для виховання спритності застосовуються вправи, пов'язані з миттєвим реагуванням на раптово мінливу обстановку (спортивні ігри, єдиноборства, слалом).

Бажано, щоб збагачення новими навичками проходило більш-менш безперервно. Показано, що якщо людина довго не навчається новим рухам, то його здатності до навчання знижуються. Наприклад, гімнасти-майстри, протягом декількох років не разучивающие нові елементи, які згодом освоюють невідомі для них руху з набагато великими труднощами, ніж багато першорозрядники, заняття в яких систематично включалися нові елементи. Якщо на який-небудь тривалий період не заплановано оволодіння новими рухами, то й тоді треба час від часу пропонувати займаються виконувати невідомі їм вправи. Такими вправами не обов'язково оволодівати досконало, оскільки вони даються лише для того, щоб ви відчули якісь нові рухові відчуття. В тренувальний процес такі "рухові дрібнички" включаються звичайно в день, відведений для активного відпочинку.

При вихованні спритності як здатності оволодівати новими рухами можуть бути використані будь-які вправи, але лише остільки, оскільки вони включають елементи новизни. У міру автоматизації навички значення даної фізичної вправи як засоби виховання спритності зменшується. Для виховання спритності як здатності швидко і доцільно перебудовувати рухову діяльність застосовуються вправи, пов'язані з миттєвим реагуванням на раптово мінливу обстановку (спортивні ігри, єдиноборства, слалом).

Зміна навантажень, спрямованих на розвиток спритності, йде по шляху підвищення координаційних труднощів, з якими повинні справлятися займаються. Ці труднощі складаються в основному з вимог: 1) точності руху; 2) їх взаємної узгодженості; 3) раптовості зміни обстановки.

У процесі виховання спритності використовують різні методичні прийоми, що стимулюють більш високий прояв рухової координації. Деякі з них наведено в табл. 13.6.3.

Таблиця 13.6.3

Методичні прийоми, використовувані для підвищення рухової координації (по Л. П. Матвєєва)

Зміст методичного прийому

Приклад

Застосування незвичайних вихідних положень

Біг спиною, боком у напрямку руху; стрибки в довжину або глибину, стоячи спиною або боком у напрямку стрибка

Дзеркальне виконання вправ

Зміна поштовхової і махової ноги в стрибках у висоту та довжину з розбігу, метання спортивних снарядів "неведущей" рукою

Зміна швидкості або темпу рухів

Виконання вправ в прискореному темпі: біг у гору, під гору, за лідером

Зміна просторових меж, в яких виконується вправа

Метання диска, молота або з зменшеного кола, зменшення майданчики для гри

Ускладнення вправ додатковими рухами

Опорний стрибок з додатковим поворотом перед приземленням

Зміна протидії займаються при групових або парних вправах

Застосування різноманітних тактичних комбінацій у грі, проведення зустрічей з різними партнерами

Виконання знайомих рухів у невідомих заздалегідь поєднаннях

Змагання на виконання гімнастичної комбінації "з листа"

При вихованні спритності важливо виконувати вправу, коли немає значних слідів втоми від попередньої навантаження.

Напруженість, скутість рухів негативно позначається на результатах як силових вправ, так і швидкісних, а також вимагають витривалості вправ. Для зняття тонічної напруги використовують вправи на розслаблення у вигляді вільних рухів кінцівками і тулубом (потряхування, вільні махи). Ці вправи слід застосовувати в інтервалах відпочинку між повтореннями, особливо якщо навантаження мала характер статичної напруги.

Для збільшення швидкості розслаблення м'язів використовуються вправи, що вимагають швидкого чергування розслаблення і напруження (стрибки, метання, кидки і ловля набивних м'ячів тощо).

Спеціальні вправи на розслаблення, що дозволяють сприймати розслаблений стан м'язів і навчитися довільно розслабляти м'язи, особливо важливі при боротьбі з координаційної напруженістю.

Вищевикладене дозволяє рекомендувати для розвитку тих чи інших фізичних якостей основні групи видів спорту і систем фізичних вправ.

Вправи і види спорту, що розвивають переважно такі якості:

- витривалість: біг 3000 м і більше, плавання 800 м і більше, лижні гонки (всі дистанції), біг на ковзанах 5000, 10000 м, велосипедний спорт (кроси, шосейні гонки і ін), веслування, спортивне орієнтування, спортивні ігри (футбол, баскетбол та ін);

- силу: атлетична гімнастика, гиревый спорт, важка атлетика, армреслінг, спортивна гімнастика;

- швидкісно-силові якості: спринтерський біг, плавання 50-100 м, велотрек, стрибки, метання, штовхання ядра, хокей з шайбою, волейбол, бадмінтон, футбол та інші ігри, боротьба, бокс та інші види єдиноборств;

- швидкість: біг 30, 60, 100 м, стрибки, метання, фехтування, бадмінтон, бокс;

- гнучкість: гімнастика, аеробіка, шейпінг, ритмічна гімнастика, художня гімнастика, плавання;

- координацію рухів (спритність): всі види спортивних ігор, рухливі ігри, акробатика, гімнастика, стрибки у воду і на батуті, гірські лижі.

Організація методико-практичного заняття.

Мета роботи: освоїти методику розвитку певних фізичних якостей.

Обладнання: спортивний інвентар для розвитку швидкості, сили, гнучкості та спритності, секундоміри, орієнтири, малюнки, плакати, схеми, протокол заняття.

Хід заняття.

1. Викладач повідомляє мету, завдання, зміст заняття, знайомить з основами методики розвитку фізичних якостей: витривалості, сили, прудкості, гнучкості, спритності.

2. Розбираються методики розвитку окремих фізичних якостей. Використовуючи дані методики (схеми, таблиці, графічні комплекси вправ для розвитку тієї чи іншої фізичної якості), студенти під керівництвом викладача розробляють зміст тренувальних занять, побудованих з того чи іншого методу тренування. Фізичні вправи для розвитку спритності, гнучкості можуть бути продемонстровані як з використанням мальованих комплексів, так і підготовленим студентом.

3. Записується в протокол ряд фізичних вправ для розвитку фізичної якості (за вибором) тим чи іншим методом тренування.

4. Обговорюються результати методико-практичного заняття.

Протокол заняття

Тема: методика розвитку фізичних якостей

Студент

Спортивна спеціалізація

Фізична якість

Завдання

Методи розвитку фізичних якостей

Зміст

Тривалість

Темп або швидкість

Кількість повторень

Кількість серій

Інтервали відпочинку

Рівномірний безперервний

1.

2.

3.

Рівномірний змінний

1.

2.

3.

Інтервальний

1.

2.

3.

Колове тренування

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

Домашнє завдання: самостійно розробити та скласти методику вдосконалення свого найменш розвинутого фізичної якості.

В результаті даного заняття студенти повинні:

знати вправи і види спорту, що розвивають фізичні якості, методи вдосконалення окремих фізичних якостей;

вміти індивідуально підбирати засоби і методи спрямованого розвитку і вдосконалення окремих фізичних якостей.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Найпростіші методики самооцінки працездатності, втоми і застосування засобів фізичної культури для їх направленої корекції
Методика складання індивідуальних програм фізичного самовиховання і занять оздоровчої, рекреаційної та відновлювальної спрямованості
Методика самостійного освоєння окремих елементів професійно-прикладної фізичної підготовки
Злочини, спрямовані на перешкоджання нормальному морально-етичному, психічному, фізичному розвитку неповнолітніх осіб. Втягнення неповнолітнього у вчинення злочину: поняття, склад і види
Засоби індивідуального захисту
Методика самоконтролю фізичного розвитку
Застосування системного підходу.
Розвиток фізичних якостей
Застосування підходів до оцінки, включаючи вибір методів оцінки та здійснення необхідних розрахунків
Методика розслідування окремих видів злочинів
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси