Меню
Головна
 
Головна arrow Інвестування arrow Інвестиції
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Ціна капіталу, середньозважена ціна капіталу, методики їх розрахунку

У процесі будь-якої комерційної діяльності часто доводиться стикатися з проблемою пошуку джерел фінансування для поповнення нестачі в оборотному капіталі або реалізації якого-небудь інвестиційного проекту.

Залучення будь-якого джерела для фінансування інвестицій, у тому числі власних коштів, є платним.

Величина плати за залучення будь-якого джерела фінансування інвестицій називається ціною капіталу (СС), яка виражається у відсотках.

Наприклад, якщо підприємство залучає яке - небудь джерело фінансування інвестицій у сумі 20 млн руб., а ціна цього джерела становить 15%, отже, підприємство повинно додатково заплатити 3 млн. руб. (20· 15 = 3).

У процесі інвестиційного планування ціна капіталу повинна бути визначена в зв'язку з тим, що:

1) формування оптимальної структури фінансування інвестиційного проекту, а також планування бюджету капітальних вкладень базуються на використанні категорії "ціна капіталу";

2) вибір між різними методами та джерелами фінансування інвестиційних проектів базується на зіставленні піни капіталу;

3) ціна капіталу використовується в якості ставки дисконтування при здійсненні економічного обгрунтування інвестицій.

Визначення ціни капіталу пов'язаний з розрахунком ціни окремих його компонентів (джерел фінансування): власних, залучених і позикових коштів.

Ціна деяких джерел фінансування капіталу (інвестицій) підприємства може бути явною і неявною (прихованою). Очевидною є та ціна, яка розраховується зіставленням витрат, що генеруються джерелом (відсоток, дивіденди та ін), із загальною сумою джерела. Виділення неявній вартості джерела пов'язане з поняттям "альтернативна вартість" (змінні витрати). Змінні витрати - це можливості, втрачені в результаті використання грошових коштів яким-небудь одним способом замість інших можливих способів.

Розглянемо існуючі підходи до визначення ціни основних компонентів капіталу.

Ціна власних коштів підприємства. Щодо ціни власних коштів існує дві точки зору. Перша полягає в тому, що власні кошти є безкоштовним джерелом. Прихильники другої точки зору вважають, що хоча використання власних коштів і не передбачає ніяких явних виплат (таких, як відсоток або дивіденд), вони все-таки мають свою ціну.

В теорії друга точка зору є найбільш поширеною на практиці рідко вдаються до визначення вартості власних коштів.

Розглянемо, що визначає ціну власних коштів.

Ціна джерела "нерозподілений прибуток". До визначення ціни нерозподіленого прибутку виділяють два підходи, які базуються на альтернативних витратах.

Перший підхід заснований на таких припущеннях:

а) метою діяльності будь-якого підприємства є максимізація добробуту своїх акціонерів;

б) фінансові ринки недосконалі й економічно ефективні, а дії акціонерів раціональні;

в) акції аналізованого підприємства повинні котируватися на біржі.

В рамках даного підходу ціною капіталу, що формується за рахунок нерозподіленого прибутку, є дохідність, яку вимагають акціонери від звичайних акцій господарюючого суб'єкта (гс).

Підприємство може або виплатити отриманий прибуток в якості дивідендів, або інвестувати її на розвиток виробництва. Якщо прибуток інвестована, то альтернативні витрати її використання буде визначатися наступним чином: акціонери могли б одержати цей прибуток в якості дивідендів і далі вкласти її в будь-які цінні папери, на депозит у банку і т. п. Тому прибутковість від використання нерозподіленого прибутку на розвиток виробництва, як мінімум, повинна бути дорівнює дохідності, яку можуть отримати акціонери від альтернативних інвестицій з еквівалентним ризиком, її величина буде відповідати ге. Тому, якщо підприємство не може інвестувати нерозподілений прибуток так, щоб отримати дохідність, більшу ніж ге, то йому слід виплатити ці доходи своїм акціонерам, щоб ті самі інвестували ці кошти в різні активи, що забезпечують ге.

Оцінити прибутковість, яку вимагають акціонери від звичайних акцій (ге), можна, використовуючи дві моделі:

1) оцінки дохідності фінансових активів (САРМ);

2) дисконтованого грошового потоку.

Дані методи досить добре описані в навчальній літературі.

Другий підхід застосуємо щодо підприємств будь-якої організаційно-правової форми. Вартість нерозподіленого прибутку як джерела фінансування інвестицій в рамках цього підходу встановлюється виходячи з дохідності альтернативних вкладень. Для визначення ціни нерозподіленого прибутку необхідно проаналізувати всі альтернативні можливості її використання. Ці можливості можуть складатися з придбання цінних паперів, приміщення коштів на депозит в банку і ін. Далі, з існуючих альтернатив вибирають ту, у якої найвища прибутковість. Прибутковість цієї альтернативи і буде цспой нерозподіленого прибутку як джерела фінансування інвестицій. Необхідно відзначити, що ціна нерозподіленого прибутку (прибутковість альтернативного вкладення) не повинна перевищувати прибутковості від інвестування, в іншому випадку реалізація аналізованого інвестиційного проекту недоцільна, доцільною буде реалізація альтернативного вкладення.

Такий підхід відрізняється відносною простотою його застосування на практиці. Він може бути використаний і для визначення ціни капітана такого джерела інвестицій, як амортизаційні відрахування.

У загальному вигляді ціна окремого джерела фінансування інвестицій обчислюється за формулою

Визначення ціни кожного конкретного джерела фінансування інвестицій має свої особливості.

У спрощеному варіанті ціну довгострокового банківського кредиту можна розрахувати за наступною формулою:

Якщо вся сума відсотків, що сплачуються по банківському кредиту, відноситься у зменшення оподатковуваного прибутку, то ціна довгострокового банківського кредиту може бути знайдена з виразу

де СП - річна ставка відсотка, що виплачується за кредитним договором; Нп - ставка податку на прибуток, частки одиниць.

Якщо ж відсотки за банківським кредитом не зменшують оподатковуваний прибуток підприємства ціна банківського кредиту буде дорівнює річній ставці відсотка.

Ціна капіталу при додатковій емісії акцій може бути визначена з виразу

Аналогічним чином можна розрахувати ціну інвестиційних ресурсів, мобілізованих шляхом емісії купонних облігацій:

Зазвичай реалізація великого інвестиційного проекту здійснюється не з одного, а з декількох джерел фінансування. У цьому випадку необхідно визначити ціну кожного з них, а потім середньозважену ціну капіталу з усіх джерел.

Середньозважена ціна капіталу

де ССі - ціна капіталу i-го джерела фінансування інвестицій; di - частка і-го джерела фінансування інвестицій в їх загальній величині.

Приклад. Для реалізації інвестиційного проекту потрібно 80 млн руб., з яких 20 млн руб. було профінансовано за рахунок власних коштів, 32 млн руб. - за рахунок отримання довгострокового кредиту, інша сума (28 млн крб.) отримана за рахунок додаткової емісії акцій. Ціна залучених індивідуальних джерел фінансування інвестицій складає: власного капіталу - 12%; довгострокового кредиту - 18%; додаткової емісії акцій - 15%.

Визначити середньозважену ціну капіталу.

Рішення. 1. Розрахуємо частку кожного джерела фінансування інвестицій в загальній сумі засобів, необхідних для реалізації інвестиційного проекту.

Частка власних коштів

20 / 80 = 0,25.

Частка довгострокового кредиту

32 / 80 = 0,4.

Частка коштів, отриманих за рахунок додаткової емісії акцій

28 / 80 = 0,35.

2. Обчислимо середньозважену ціну капіталу, %:

Срср.взв= 0,25 · 12 + 0,4 · 18 + 0,35 · 15 = 3 + 7,2 + 5,25 = 15,45.

Визначення ціни окремого джерела фінансування та середньозваженої ціни капіталу необхідно, перш за все, в цілях:

o формування оптимальної структури джерел фінансування інвестиційного проекту;

o вибору найбільш дешевого і надійного джерела фінансування інвестицій;

o використання ціни капіталу в окремих випадках в якості ставки дисконтування при економічному обґрунтуванні інвестиційного проекту;

o економічного обґрунтування інвестиційного проекту.

Показник середньозваженої ціни капіталу виконує ряд найважливіших функцій.

По-перше, він може використовуватися на підприємстві для оцінки ефективності різних запропонованих інвестиційних проектів. Цей показник показує нижню межу прибутковості проекту. При оцінці ефективності пса проекти ранжуються за рівнем прибутковості, а до реалізації повинні прийматися ті, які забезпечують прибутковість, що перевищує середньозважену ціну капіталу.

По-друге, при економічному обґрунтуванні інвестиційних проектів необхідно зіставити внутрішню норму дохідності (ВНД) з середньозваженою ціною капіталу (Срср.взв).

Правило. Якщо ВНД (IRR) > Срср.взв - проект слід прийняти до реалізації. ВНД (IRR) < Срср.взв - проект не вигідний. ВНД (IRR) = Срср.взв - рішення приймає інвестор. Тут IRR - позначення внутрішньої норми дохідності за зарубіжною методикою.

По-третє, середньозважена ціна капіталу як показник використовується для оцінки структури капіталу та її оптимізації.

Оптимальною вважається така структура капіталу, яка забезпечує мінімальні витрати на обслуговування авансованого капіталу і визначається за варіантом з мінімальною середньою ціною капіталу.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Середньозважена вартість капіталу
Середньозважена вартість капіталу і можливості її використання
Методика розрахунку інвентаризаційної вартості житлових приміщень р. в Москві
Методика аналізу капітальних і фінансових вкладень
Методика розрахунку ціни послуг експертного консультування
Методика розрахунку ціни послуг процесного консультування
Методика обліку витрат і розрахунку собівартості послуг навчального консультування
Очікувана прибутковість позикового капіталу. Розрахунок маржі боргових зобов'язань
РИНОК КАПІТАЛУ. ПРИБУТОК. СТАВКА ВІДСОТКА
Методика розслідування окремих видів злочинів
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси