Меню
Головна
 
Головна arrow Історія arrow Історія Росії з найдавніших часів до 1861 року
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Східнослов'янські племена в часи Великого переселення народів

Починаючи з III ст. до н. е. найдавніші китайські хроніки згадують про зіткнення з кочовими племенами хунну. Саме для захисту країни від грізних північних сусідів правителі Піднебесної взялися за зведення Великої Китайської стьопи. Боротьба з войовничими сусідами тривала п'ять з половиною століть і завершився перемогою Китаю.

У І-IV ст. в районі Уральських гір з тюркомовних хунну, місцевих угрів і іраномовних сарматів сформувалося плем'я гунів. У 351 р. вони рушили на захід. Тут гуни розраховували захопити землі і видобуток, не дісталися їм у Китаї. Гуни очолили потужний союз тюркських, іранських і германських племен і рушили на Європу. Це переміщення викликало грандіозні за масштабами процеси Великого переселення народів.

У 375 р. гуни вторглися на територію Європи. Чи були у військах гунів слов'яни? Джерела, що оповідають про події, потрясавших Європу, не згадують жодного назви племені, яке можна було б віднести до слов'ян. На відміну від кочових германських та іранських племен, що слов'яни, які вели осілий спосіб життя і займалися землеробством, не використовувалися гунами в якості воїнів і розглядалися завойовниками лише як об'єкт грабежів.

Перші достовірні свідчення про слов'ян відносяться тільки до VI ст., коли Європа зазнала ще одного великого нашестя кочівників. Після відходу гуннских племен із степів Східної Монголії і Західної Маньчжурії тут сформувався новий союз кочових племен, який в європейських джерелах стали називати аварською. У VI ст. авари почали просуватися на захід і в середині століття опинилися у Північному Причорномор'ї і Приазов'ї, які в V-VI ст. вже були зайняті слов'янами. Саме тоді слов'янські племена були вперше помічені західноєвропейськими та східними авторами. Слід зазначити, що в літературі довгий час вважалося, що зустрічаються в джерелах, у тому числі і в найбільш ранніх грецьких, назви "венети", "склавени", "анти" відносяться до слов'ян. Проте нині ця точка зору не поділяється багатьма дослідниками або, принаймні, потребує суттєвого уточнення. Встановлено, що так називалися різні, хоча й близькі один одному племена, частина яких згодом опинилася в складі тих чи інших слов'янських народів.

Разом з аварами слов'янські племена рушили на південний захід і зайняли Балканський півострів. Невідомо, підпорядковувалися слов'яни в цих походах аварам чи діяли самостійно. У 795-796 рр. держава аварів було розгромлено франками, на чолі яких стояв король Карл Великий.

Після цього слов'яни виступили на арену європейської історії як самостійний народ. Важливим показником завершення ранньої історії слов'ян стало формування літературної старослов'янської мови, єдиного для всіх слов'янських народів. Це безпосередньо пов'язано із створенням в 60-х роках IX ст. великими слов'янськими просвітителями Кирилом і Мефодієм слов'янської писемності. На цій видатній події закінчилася передісторія та рання історія слов'ян.

Північне Причорномор'я в I тисячолітті до н. е. - V-VI ст. н. е.

На обширних територіях Східної Європи нерівномірність історичного розвитку знайшла своє вираження в тому, що одночасно з племенами, які жили родовим ладом, існували племена, які вступили в період військової демократії. Пов'язано це було не тільки зі сприятливими природно-кліматичними умовами і переходом до більш продуктивних форм господарювання, але і з тісними контактами з античною цивілізацією, культура якої незмірно перевершувала варварський світ. Останній не витримував цієї взаємодії і швидко втрачав колишню родову монолітність, засновану на спільності господарювання і розподілу.

Одними з перших у Східній Європі з античним світом племена, яких античні автори дали загальну назву скіфів. Сталося це близько VII ст. до н. е. Саме з цього часу почалася колонізація греками Північного Причорномор'я. Як правило, нове місто ґрунтувався вихідцями з якогось одного поліса Греції і зберігав тісні зв'язки зі своєю "метрополією", хоча і був незалежним. Греки створювали свої колонії в місцях, де вони могли знайти ринок збуту для грецьких товарів. Племінна знать купувала у греків прикраси, кераміку, оливкова олія, вино, платила золотом, хлібом і рабами.

Перше грецьке поселення виникло на о. Березань поблизу Дніпро-Бузького лиману у другій половині VII ст. до н. е. ДО VI ст. до н. е. вихідці з грецького міста Мілета (в Малій Азії) заснували неподалік від нього, на березі лиману, місто Ольвію. Це був класичний грецький поліс. Правили містом вибрані на народних зборах архонти. У землеробських поселення в околицях Ольвії мешкали еллінізовані скіфи - эллино-скіфи, як називає їх Геродот. Деякі скіфи селилися в самому місті, займалися ремеслом.

Демократичної рабовласницькою республікою був і Херсонес Таврійський, заснований близько 422-421 рр. до н. е. Херсонесу належала значна частина прибережної Криму, де були численні садиби та земельні ділянки. Там велося зернове господарство, оброблялися виноград та садові культури. Раби були основною продуктивною силою як у ремеслі, так і в сільському господарстві. Херсонес вів постійні війни. Город був укріплений, багато укріплених поселень зустрічалося і поряд з Херсонесом.

Навколо з'явився в першій половині VI ст. до н. е. Пантікапея(- Керч) виникло Боспорське держава (Боспором Кіммерійським греки називали Керченську протоку). Боспорська держава була спочатку об'єднанням самостійних міст (серед них - Танаїс у гирлі Дону, Фанагорія на Таманському півострові тощо). Надалі Боспору підкорилася також Феодосія і деякі інші міста. Боспорська держава сприяло розвитку торгівлі між увійшли до його складу містами і, найголовніше, захищало їх територію від навколишніх варварських племен. Воно торгувало з середземноморськими грецькими містами і з Єгиптом. Туди вивозили хліб, худобу, рибу і рабів.

З самого початку для Боспорської держави була характерна тверда центральна влада. На початку V ст. до н. е. посаду архонта стала тут спадковою. Архонт Спартак III (304-284 рр. до н. е.) став іменувати себе царем. З цього часу можна говорити про Боспорському царстві.

В очах греків всі племена, що населяли Північне Причорномор'я, були "варварами". Античні автори зберегли численні відомості про історію та культуру народів, соседствовавших з грецькими колоніями.

Іноді ці звістки фантастичні, іноді - доносять важливі відомості про побут, культуру та історію місцевих жителів. Грецькі колонії зробили серйозний вплив на північні "варварські" племена. Завдяки античним містам населення Північного Причорномор'я познайомилося з грецькою культурою. Згодом міста, що виникли на місці центрів загиблого Боспорської держави (Херсонес - Корсунь, Пантікапей - Корчев, Феодосія - Кафа), відіграють важливу роль у залученні слов'ян до античної і ранньо-середньовічної культури Європи.

Подальша доля рабовласницьких міст-держав Причорномор'я виявилася тісно пов'язана з корінним населенням причорноморських степів.

На рубежі II-I тисячоліть до н. е. у степах жили кочівники, яких грецькі історики називають кіммерійцями. Кіммерійський союз племен був переможений у VIII - VII ст. до н. е. скіфами. Важко сказати, чи був скіфський союз племен єдиним з мови, пі більшість скіфів, мабуть, говорили мовою іранської групи. Геродот виділяє у скіфів три основні групи: царських скіфів, які жили в пониззі Дніпра і Дону, вони вважалися верхівкою союзу племен; скіфів-орачів причорноморських степів і, можливо, лісостепової зони на території України; скіфів-кочівників, що жили на правобережжі Дону. На рубежі V-IV ст. до н. е. у скіфів виникає сильне військове держава на чолі з царями. Це час розквіту Скіфського царства - тоді більшість скіфських племен визнало владу царя Атея. У його правління будується добре укріплене місто (Кам'янське городище в околицях сучасного р. Нікополя), мабуть, столиця Скіфського царства.

Дев'яносторічний Атей загинув у битві з царем Македонії Філіпом. Тим не менш скіфські племена зуміли протистояти військам його сина Олександра Македонського.

Скіфи знали ремесла (у тому числі металургію), вели активні торгові операції. До IV ст. до н.е. відносяться так звані "царські кургани" - багаті скіфські поховання, в яких ховали скіфських царів.

З III ст. до н.е. Скіфське царство відчуває натиск сарматів (чи правильніше - савроматів), родинні скіфам кочових племен, що мешкали в степах басейнів Волги і Дону і в Південному Приураллі. Сармати у II-I ст. до н. е. завоювали значну частину території Скіфії. В руках скіфів залишається Крим, де створюється нове царство зі столицею в Неаполі Скіфському. До цього часу скіфська верхівка була значно эллинизирована. Скіфські царі прагнули підпорядкувати собі і грецькі міста-держави Причорномор'я. Цар Скілур на якийсь час завоював Ольвію.

Наступ скіфів спонукало грецькі колонії до об'єднання. Так, Херсонес уклав союз з Боспорським царством. У самому ж Боспорському царстві в 107 р. до н. е. вибухнуло повстання рабів, головним чином скіфів, на чолі з палацовим рабом Савмаком. Останньому навіть вдалося оволодіти царським престолом. Придушив повстання понтійський цар Мітрідат VI Євпатор. Незабаром Мітрідат включив все Північне Причорномор'я і Боспор до складу Понтійського царства. Однак тут на сцену виступив Рим, підпорядкував Боспорське царство.

У III ст. н. е. Боспору вдалося звільнитися. Але в кінці IV ст. царство впало під ударами кочовиків гуннів. Загибель Боспору була лише одним з моментів загального процесу занепаду античних рабовласницьких держав Причорномор'я. Цьому сприяли занепаду не тільки зовнішні причини, але й криза рабовласницької системи господарства.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Східнослов'янські племена в часи Великого переселення народів
Другий період раннього залізного віку. Початок великого переселення народів. Гунно-сарматська доба
Велика Вітчизняна війна радянського народу
Велика Вітчизняна війна радянського народу 1941-1945 років
Від Паризької комуни до великої жовтневої соціалістичної революції
Північне Причорномор'я в I тисячолітті до н. е. - V-VI ст. н. е.
Мистецтво Північного Причорномор'я
Археологія Античних міст причорномор'я і землеробських районів середньої Азії і Казахстану в 1-му тисячолітті до н. е .. - 1-му тисячолітті н. е.
Національна програма "Всеросійська марка (III тисячоліття)"
Народи російського Далекого Сходу в 1-му тисячолітті н. е.
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси