Меню
Головна
 
Головна arrow Інформатика arrow Інформаційні системи і технології в економіці і управлінні
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Розвиток інформаційної сфери виробництва

Тенденція перекачування трудових ресурсів із сфери матеріального виробництва в інформаційну є зараз найбільш помітною. За різними оцінками в даний час до 85% працездатного населення США зайнято в сфері інформаційних послуг, і це відбувається в самій розвинутій промисловій країні світу, де рівень споживання матеріальних благ найвищий. Економістам добре відомі докази залежності економічного зростання від рівня і темпів технічного прогресу. Це знайшло відображення в 1940-1960-х рр. в економічній теорії (роботи лауреатів Нобелівської премії Я. Тинберга, Р. Солоу, Дж. Хікса, Д. Рея та інших вчених). Аналіз цього процесу дозволяє стверджувати, що інформація та інформаційні технології стали виробляє силою суспільства. Так, в США (мал. 1.1) частка працездатного населення, зайнятого в інформаційній сфері, в 1946 р. становила 30%, 1980 р. - 45. А в 2020 р. (за різними джерелами) збільшення цієї частки відбудеться до 80%.

Рис. 1.1. Частка працездатного населення США, зайнятого в інформаційній сфері:

1 - мінімальна оцінка; 2 - середня; 3 - максимальна

Формування та розвиток інформаційних ресурсів підприємства в умовах інформаційної економіки

Основні тенденції трансформації економіки в інформаційну розглядаються в багатьох наукових роботах, де головним чином відзначаються наступні: визнається домінуюче в економіці положення індустрії інформаційних послуг, технологій і ін; першорядне значення надається здатності держави, бізнесу, підприємства органічно вписатися в інформаційний простір порівняно з його індустріальним потенціалом; визнається, що інформація є основним виробничим ресурсом нарівні з фінансами, матеріалами, енергією; основним фактором переходу до інформаційної економіки є розвиток інформаційних і комунікаційних технологій у всіх сферах економіки.

Дослідження розвитку інформаційної економіки проводили такі відомі вчені, як Д. Белл, Ф Webep і Д. Боде, Ф. Махлуп, А. Ріїс, А. Тофлер, X. Ханамари і Д. Вада, К. Ерроу. Термін, як прийнято вважати, ввів М. Порат в середині 1970-х роках, розглядаючи шість секторів економіки, причому сектор первинної інформації він виділяє як найбільш важливий.

У своїх роботах вчені називають нову економіку інформаційної, комунікаційної, інтернет-економікою, тобто підкреслюють те, що в даний час для ведення бізнесу необхідно обов'язкове застосування інформаційних технологій, комп'ютерних мереж, цифрового зв'язку, сучасних комунікацій як базових засобів, без яких неможливе досягнення підприємством конкурентної переваги.

Основною метою підприємств на сучасному етапі розвитку економіки Росії є створення, захист і підтримку своєї інформаційної інфраструктури на сучасному рівні. Відповідно до цієї целыо можна сформулювати і його завдання:

o організація ефективного функціонування підприємства за рахунок інтеграції окремих функцій підрозділів за допомогою інформаційних технологій, підвищення швидкості обробки і надання інформації, необхідної для прийняття рішення на всіх рівнях управління;

o підвищення якості одержуваної інформації (позбавлення від шумів) з мікросередовища - про стан на ринках, стан конкурентів, можливості збуту, і макросередовища - про міжнародне становище, зміни законодавства тощо;

o захист інформації та інформаційної системи від несанкціонованого доступу;

o підвищення ефективності збуту і маркетингу за рахунок участі в електронних ринках;

o забезпечення інтеграції з іншими підприємствами через ведення електронної комерції.

На вирішення цих завдань істотний вплив надаватимуть загальні тенденції розвитку таких ринків ІТ:

o виробництва програмного забезпечення (software), якщо його розглядати в сукупності з ринком інформаційних послуг, становить близько 55% всього світового сектора ІТ;

o виробництва комп'ютерної техніки (hardware) - має тенденцію до невеликого зниження, яка викликана тим, що зростає роль і частка програмного забезпечення;

o комунікаційного устаткування і програм - стає самим динамічним та динамічним ринком ІТ, особливо в додатках до електронної комерції (Business-to-Business - В2В).

Разом з тим аналітики [9] відзначають той факт, що бурхливий розвиток інформаційного обміну призводить до зворотного процесу, порождающему глобальний інформаційний криза, що характеризується як "суперечливе єдність інформаційного вибуху та інформаційного голоду". Про явище інформаційного кризи is економіці Росії свідчать оцінки стану формування і організації дослідження інформаційних ресурсів, які полягають у наступному:

o недоступність в Росії важливою для розвитку економіки, особливо інноваційної діяльності, інформації з розвинених країн;

o величезні прогалини в зборі й організації використання інформації про стан галузей промисловості, використовуваної техніки, технологій, сучасних методів та ін.;

o недоступність інформації для підприємств, особливо малих;

o повна комерціалізація використання інформації, створеної за державний рахунок;

o достатньо великі витрати коштів (в основному, бюджетних) за рахунок багаторазового дублювання інформації та ін

Дане прояв інформаційного кризи неможливо вирішити тільки за рахунок нових ІТ, так як ці проблеми багато в чому є організаційними.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Комерція сфери матеріального виробництва
ІНФОРМАЦІЙНІ ПОТОКИ В ІННОВАЦІЙНО ОРІЄНТОВАНОМУ АНТИКРИЗОВОМУ УПРАВЛІННІ ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ
Сутність, значення та закономірності розвитку інформаційних систем і технологій в сучасній економіці
Витоки та етапи розвитку інформаційних технологій
Федеральна служба по нагляду у сфері зв'язку, інформаційних технологій і масових комунікацій (Роскомнагляд)
Формування цін на ресурси
Підприємство в умовах ринкової економіки
Інформація і інформаційні потоки, їх застосування в стратегічному управлінні розвитком суспільства і його економіки
Підприємництво і тіньова економіка
Інформаційне забезпечення системи управління людськими ресурсами
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси