Меню
Головна
 
Головна arrow Менеджмент arrow Управління якістю
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Національні концепції управління якістю

Розглядаючи розвиток ідей щодо забезпечення якості в світовій науці, внесок в неї видатних фахівців з якості, необхідно звернутися до вітчизняного досвіду. Слід зазначити, що в колишньому СРСР системного управління якістю приділялася велика увага. Серед систем управління якістю, які отримали широке поширення на підприємствах колишнього СРСР, слід насамперед назвати саратовську системи бездефектного виготовлення продукції (БІП), львівську систему бездефектного праці (СБТ), горьківську систему "Якість, надійність, ресурс з перших виробів" (КАНАРСПИ), ярославську систему наукової організації робіт з підвищення моторесурсу (НОРМ), львівську комплексну систему управління якістю продукції (КС УКП) та інші, основні характеристики яких наведено в табл. 5.1.

В СРСР початок діяльності в галузі формування систем управління якістю було покладено створенням

Еволюція системно-комплексного управління якістю на підприємствах СРСР

Еволюція системно-комплексного управління якістю на підприємствах СРСР

Системи бездефектного виготовлення продукції (БІП).

Розроблена на машинобудівних підприємствах Саратовської області в середині 1950-х рр., система БІП була спрямована на створення умов, що забезпечують виготовлення продукції без відхилень від технічних умов. Система БІП заснована на кількісній оцінці праці робітників, яка характеризується відсотком здачі продукції з першого пред'явлення за звітний період. Введення вперше у світовій практиці кількісного показника якості праці створило можливість безперервно контролювати зміну цього показника і застосовувати оперативні заходи при тенденції до погіршення, тобто управляти якістю праці окремого виконавця, бригади, ділянки, цеху. Відповідно, у залежності від значення коефіцієнта якості праці (ККТ) встановлювався розмір матеріального стимулювання (премії) та морального заохочення. Коефіцієнт якості праці ККТ (БІП) визначався за формулою

де N - виробу або партії виробів, пред'явлені на контроль ВТК, шт.; п - виробу або партії виробів, прийняті ВТК з першого пред'явлення, шт.

В табл. 5.2 наведено приклад побудови системи матеріального стимулювання робітників за якість праці залежно від рівня ККТ.

Система БІП передбачала не тільки матеріальне, але і моральне заохочення за високу якість роботи виконавців. Працівникам, які протягом тривалого часу мають високий ККТ, присвоювалися почесні звання "Майстер золоті руки", "Відмінник якості".

Таким працівникам рішенням спеціальної комісії підприємства могло бути надано право особистої таврування продукції без пред'явлення ВТК.

Розвитком системи БІП стала львівська Система бездефектного праці (СБТ), розроблена у 1970-х рр.

В системі СБТ принцип оцінки якості праці, що застосовується у системі БІП для робітників, поширений на інженерно-технічних працівників і службовців. При цьому в основу стимулювання був покладений коефіцієнт якості праці (ККТ (СБТ)), який розраховувався за формулою

де а1.........ал - коефіцієнти зниження; п........я/ - кількість відповідних дефектів у роботі; В1.......8/ - коефіцієнти підвищення; т........пу - кількість відповідних факторів підвищення якості праці.

Відповідно, розмір матеріальної винагороди (або штрафу) визначався в залежності від ККТ (СБТ) на основі розроблених шкал, аналогічних представленої в табл. 5.2.

Система СБТ передбачала матеріальне стимулювання, розмір якого залежав від ККТ. В табл. 5.3 і 5.4 наведені приклади коефіцієнтів зниження та підвищення ККТ (СБТ) для технічного персоналу служби ремонту обладнання машинобудівного підприємства.

Система КАНАРСПИ ("Якість, надійність, ресурс з перших виробів") була розроблена на горьківському авіаційному заводі. КАНАРСПИ використовувала основні принципи БІП і СБТ, але була подальшим розвитком цих систем, так як об'єктом управління в системі було не тільки якість виробу, праці одного працівника, але і якість роботи всього колективу. Головне у системі - ретельне відпрацювання елементів виробу і технологічного процесу при підготовці і виробництві продукції. Система передбачала проведення випробувань елементів конструкції і елементів технологічного процесу і подальшу доопрацювання виробу і технологічного процесу за результатами випробувань. На підприємстві створювалися служби надійності, координують роботи з підвищення надійності продукції, збору та обробці матеріалів з відмов виробів у виробництві та експлуатації.

Система наукової організації робіт з підвищення моторесурсу (НОРМ) була розроблена на Ярославському моторному заводі. Головним елементом цієї системи була організація аналізу причин, які обмежують ресурс двигуна, з подальшою розробкою і впровадженням заходів, спрямованих па усунення цих причин.

Система визначала послідовність і зміст робіт підвищення моторесурсу при визначенні її фактичного значення, розробки та перевірки інженерних рекомендацій щодо забезпечення запланованого рівня моторесурсу, розробці і реалізації комплексного плану

Таблиця 5.2. Шкала залежності матеріальної винагороди від показників якості праці

Інтервал значень ККТ

Розмір матеріальної винагороди (% від основної заработном плати)

0,7-0,8

20

0,81-0,9

30

0.91 0,9 л

10

0,96-1

50

Таблиця 5.3. Розмір коефіцієнтів зниження в залежності від видів дефектів

Вид дефекту

Величина коефіцієнта зниження

Запізнення до місця раптового відмови обладнання: менше 10 хв більше 10 хв

0,01 0,05

Ремонт обладнання низької якості

0,2

Порушення графіка виконання профілактичних робіт: менше 1 робочого дня 1 робочого дня

0.1

0,3

Таблиця 5.4. Розмір коефіцієнтів підвищення в залежності від факторів підвищення якості праці

Фактори підвищення якості праці

Величина коефіцієнта підвищення

Розробка пристосувань, що сприяють скороченню тривалості ремонту обладнання: подача заявки;

прийняття запропонованого пристосування

0,1 0,35

Підвищення кваліфікації

0,2

Удосконалення форм звітної документації

0,05

конструкторських і технологічних заходів по освоєнню двигуна з новим збільшеним ресурсом.

Ці роботи проводились на основі результатів випробувань двигунів на заводі-виробнику, систематичного вивчення роботи двигунів протягом усього терміну служби в різних експлуатаційних умовах у споживачів, аналізу матеріалів ремонтних заводів. Для забезпечення цієї роботи на підприємстві були створені спеціальні підрозділи:

o експлуатаційно-дослідні бюро при відділі Головного конструктора для проведення аналітичної роботи з базовими автогосподарствами і ремонтними заводами;

o рекламационно-дослідницьке бюро при ОГК та його підрозділи в районах найбільшої концентрації машин в регіонах;

o спеціальні групи надійності у технологічних структурах, що займаються організацією та координацією робіт, що проводяться по підвищенню надійності продукції.

Комплексна система управління якістю продукції (КС УКП) базується на науково-методичних розробках співробітників ВПИИС (у той час - ВНДІ стандартизації), які проводилися в кінці 1960-х рр. за підтримки Держстандарту СРСР.

Розробки вчених були перевірені в широкомасштабному виробничому експерименті на Україні в Львівській області. На основі результатів, отриманих в ході промислового експерименту, досвід по створенню комплексних систем управління якістю продукції був рекомендований до широкого впровадження.

КС УКП акумулювала в собі позитивний досвід попередніх систем: Саратовської БІП, Горьківської КАНАРСПИ, Ярославської НОРМ та ін., а також використовувала і зарубіжні розробки, відомі вітчизняним фахівцям.

В основу КС УКП були покладені принципи загальної теорії управління та розроблена до того часу національна концепція управління якістю продукції.

КС УКП базувалася на принципах системно-комплексного підходу, заснованого на стандартизації.

КС УКП відрізнялася наступними характеристиками:

1) була сформульована головна мета системи - забезпечення постійного зростання якості і технічного рівня продукції згідно з плановими завданнями, запитами споживачів і вимог стандартів;

2) всі дії в рамках системи були згруповані в спеціальні функції;

3) передбачалася багаторівнева організація управління (на рівнях підприємства, служби, цеху, дільниці, робочого місця);

4) стандарти підприємства були використані в якості організаційно-технічної основи системи;

5) при створенні системи, се впровадженні та розвитку використовувалися у взаємозв'язку загальна теорія управління, методи системного підходу та проблемно-цільового управління, заходи матеріального і морального стимулювання підвищення якості продукції.

Основними напрямами досягнення головної мети системи були:

o створення і освоєння нових високоякісних видів продукції, що відповідають кращим світовим зразкам;

o підвищення питомої ваги продукції вищої категорії якості в загальному обсязі виробництва;

o поліпшення показників якості шляхом модернізації продукції, що випускається;

o своєчасне зняття з виробництва або заміна морально старіючої продукції;

o забезпечення випуску виробів у суворій відповідності з вимогами нормативних документів;

o впровадження у виробництво новітніх досягнень науки і техніки, передового досвіду;

o удосконалення і розвиток форм та методів управління якістю продукції.

КС УКП була першою системою управління якістю продукції, в якій організаційно-технічною основою управління стали стандарти. Це надзвичайно важливе, принципове досягнення вітчизняних фахівців у вдосконаленні методів управління якістю продукції. Затверджені до початку розробки КС УКП стандарти Державної системи стандартизації (ГСС) мірного покоління узаконили застосування такого документа, як стандарт підприємства (СТП), який згодом став основним документом по стандартизації систем менеджменту якості і продовжує залишатися таким на багатьох російських підприємствах.

З кінця 1970-х рр. в промисловості СРСР у відповідності з рішенням ЦК КПРС робота по створенню на підприємствах комплексних систем управління якістю продукції велась дуже активно. До неї включилися тисячі підприємств. Загальне науково-методичне керівництво розробкою і впровадженням КС УКП на підприємствах країни здійснювали Держстандарт СРСР і його головна науково-дослідна організація ВНІІС. Держстандарт стверджував і видавав нормативні і методичні документи (державні стандарти, рекомендації, методичні вказівки, інструкції та ін), які встановлюють загальні для всіх галузей положення щодо побудови і функціонування систем, з організації розробки та впровадження, здійснював контроль, вів роботу по пропаганді і поширенню передового досвіду.

З 1980-х рр. стали з'являтися перші результати впровадження КС УКП на вітчизняних підприємствах: номенклатура і асортимент продукції частіше оновлювалися, підвищувалася її надійність, поліпшувалися естетичні показники продукції. Сервісне обслуговування стало визнаватися як суттєвий і необхідний елемент задоволення запитів споживача. Одночасно виявлялися недоліки, більшість з яких було пов'язане з компанійським підходом, прагненням керівників підприємств не займатися роботою у сфері управління якістю, а швидше відрапортувати начальству. У зв'язку з цим КС УКП на ряді підприємств впроваджувалися формально і, відповідно, не були ефективними.

У 1978 р. Держстандартом були прийняті Основні принципи Єдиної системи державного управління якістю продукції (ЕСГУКП). Це свідчило про те, що в країні системи управління якістю одержали подальший розвиток, вийшли на більш високий рівень (галузевий, регіональний, державний) на базі розробки програм "якість", стали включатися в народногосподарські плани. Для здійснення єдиної техніко-економічної політики в області підвищення якості па підприємствах, в об'єднаннях, в галузях розроблялися і впроваджувалися системи управління якістю, що враховують положення ЕСГУКП.

Головною метою ЕСГУКП було планомірне забезпечення всебічного використання науково-технічних, виробничих і соціально-економічних можливостей для досягнення постійних високих темпів поліпшення якості усіх видів продукції в інтересах підвищення ефективності суспільного виробництва і експорту. ЕСГУКП являла собою сукупність заходів, методів і засобів, що забезпечують координовані дії органів управління для досягнення головної мети системи. Дана система була реалізована на всіх рівнях управління (міжгалузевому, галузевому, об'єднання або підприємства), а також у територіальному розрізі та на всіх стадіях життєвого циклу продукції. Система ЕСГУКП була спрямована на забезпечення єдності і взаємозв'язку технічних, економічних, соціальних і організаційних підсистем, що забезпечують підвищення якості продукції. У рамках Єдиної системи реалізовувався велике коло спеціальних функцій управління - від прогнозування потреб, планування підвищення якості продукції, організації розробки, підготовки і забезпечення виробництва всіма видами ресурсів до стимулювання підвищення якості продукції та державного нагляду за її впровадженням.

Між тим ефективна реалізація цієї системи передбачала централізоване управління і планування, що в умовах переходу до ринкової економіки практично втратила свою актуальність.

У 1986 р. інститутів Держстандарту та його організаціям в адміністративному порядку було заборонено займатися проблематикою управління якістю і наданням підприємствам допомоги в розробці, впровадженні і вдосконаленні комплексних систем управління якістю продукції. Таким чином, вітчизняні розробки та накопичений досвід управління були практично відкинуті. Почався процес широкого руху за поліпшення якості вітчизняної продукції на основі передової прогресивної методології став затухати і на початку 1990-х рр. практично припинився.

Парадокс полягає в тому, що саме в цей період ISO розробила і опублікувала стандарти з управління якістю ІСО серії 9000. Причому ініціатива розробки цих стандартів належала СРСР.

У 1978 р. президент ЄОК (Європейської організації з якості), яким було в цей час представник СРСР, звернувся до президента ІСО, яким був голова Держстандарту СРСР Ст. Ст. Бійців, з пропозицією підготувати на основі накопиченого досвіду стандарти ISO з управління якістю. Пропозицію було прийнято, і в рамках ІСО почалася робота над першими міжнародними стандартами з управління якістю продукції. Активну участь у створенні стандартів ІСО серії 9000, в тому числі термінологічного стандарту ІСО 8402, взяли участь представники багатьох країн. Великий творчий вклад внесли вчені і фахівці Англії, Німеччини, Швейцарії, Чехословаччини, США. На жаль, участь фахівців Радянського Союзу в цей період було меншим, ніж слід було: процеси, що відбувалися в країні, утруднювали їх участь в роботі ISO/ТК 176. Тому зараз, коли говорять про історію створення стандартів ІСО, рідко згадують, кому належить ініціатива їх розробки.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі тими

Управління якістю на підприємстві (в організації)
Концепція загального управління якістю (TQM)
Економічне управління якістю
Проблема державного втручання і утилитаристская концепція добробуту А. Пігу
Історичні аспекти управління якістю
Національні премії в галузі якості
Зарубіжні моделі управління якістю
Управління якістю
Концепція розвитку національної системи стандартизації
Організація управління якістю на підприємстві (в організації)
 
Предмети
Банківська справа
БЖД
Бухоблік і аудит
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика і естетика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Політологія
Політекономія
Право
Психологія
Соціологія
Страхова справа
Товарознавство
Філософія
Фінанси